English    Русский


Додатковi матерiали

Першi п'ять рокiв розвитку кiбернетики в ОЦ АН УРСР. 1957-1962 р.

Борис Малиновський

Передмова


У 1951 р. у Києвi в лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту електротехнiки АН УРСР пiд керiвництвом директора iнституту академiка С.О.Лебедєва був створений перший у Радянському Союзi вiтчизняний комп'ютер, який став першим i в континентальнiй Європi, - Мала електронна лiчильна машина "МЭСМ".

Пiсля переїзду С.О.Лебедєва до Москви лабораторiя обчислювальної технiки, де продовжувалася експлуатацiя "МЭСМ", в 1954 р. була передана в Iнститут математики АН УРСР, директором якого був академiк Б.В.Гнеденко. У 1956 р. на завiдування лабораторiєю вiн запросив молодого доктора наук зi Свердловська В.М.Глушкова.

Роком ранiше вийшла постанова уряду про створення обчислювальних центрiв у рядi Академiй союзних республiк. Вiдповiдальним за розгортання цiєї роботи в Українi став академiк Б.В.Гнеденко.

Перша iнформацiя про кiбернетику в бiльшостi країн з'явилася в зв'язку з публiкацiєю в США в 1948 р. книги Норберта Вiнера "Кiбернетика, або керування i зв'язок у тваринi i машинi". Вiдродження термiна "кiбернетика" (вiн був використаний ранiше Ампером як умiння керувати державою), збiглося з появою цифрових електронних обчислювальних машин.

Висловленi Н.Вiнером припущення, що в майбутньому цифровi обчислювальнi машини можуть за рiвнем машинного iнтелекту перевершити людину привели до появи прямо протилежних думок про книгу вiдомого вченого. У Києвi одним з перших критикiв кiбернетики стала Катерина Олексiївна Шкабара, активна учасниця створення "МЭСМ". Пiдготувавши в 1955 р. розгромну статтю про лженауку кiбернетику, вона показала її С.О.Лебедєву i намагалася умовити бути спiвавтором, але безрезультатно.

У цей час захисниками кiбернетики виступили вiдомi вченi (Ляпунов, Берг, Китов i iн.). Свою лепту внiс В.М.Глушков. У газетi "Вечiрнiй Київ" вiн чiтко визначив напрямки розвитку кiбернетики: теоретична, економiчна, технiчна, бiологiчна, медична. Технiчнi засоби, зв'язанi з керуванням, одержали назву кiбернетичної технiки.

К.О.Шкабара вирiшила одержати iнформацiю з "перших рук". Вона з'їздила до Москви в закриту органiзацiю, де в секретному вiддiлi (!) зберiгалася книга Н.Вiнера i постаралася розiбратися, хто правий i хто помиляється в сутi i значимостi кiбернетики. У пiдсумку вона зрозумiла, що першi оцiнки, що з'явилися в рядi радянських фiлософiв глибоко помилковi i перейшла на сторону захисникiв кiбернетики. Що стосується С.О.Лебедєва, то пам'ятаю, що на його 60-рiччi спiвробiтники iнституту подарували йому комп'ютер-iграшку, що видає рiзнi афоризми, у тому числi, що викриває повальне бездумне захоплення кiбернетикою: "Якщо погано знаєш справу, у кiбернетику лiзь смiло!". Можливо в той час це вiдбивало погляд С.О.Лебедєва на кiбернетику, який немов не замiчав її появи.

Дискусiї навколо кiбернетики проходили паралельно швидкому розвитку комп'ютерної технiки, особливо за рубежем, де замiсть електронних ламп уже почалося використання напiвпровiдникових елементiв. В Українi перiод створення лампових машин ще продовжувався. У 1954 р. почалася розробка унiверсальної лампової машини "Київ" (Л.Н.Дашевський, К.О.Шкабара, С.Б.Погребинський, К.Л.Ющенко й iн.), завершувалося створення спецiалiзованої лампової машини "СЭСМ" для рiшення систем лiнiйних рiвнянь (З.Л.Рабинович). Разом iз НДI5 (м.Москва) виконувалися проекти двох машин для задач ППО - збору й обробки даних вiд радiолокацiйних станцiй i наведення винищувачiв на цiль (Б.М.Малиновський, З.Л.Рабинович).

Формально керував лабораторiєю обчислювальної технiки Б.В.Гнеденко, до появи В.М.Глушкова (1954-1956 р.), але насправдi цей обов'язок доручав по черзi кандидатам наук: Л.Н.Дашевському, К.О.Шкабарi, Б.М.Малиновському, А.I.Кондалеву, З.Л.Рабиновичу.

Накопичений при С.О.Лебедєвi творчий потенцiал лабораторiї явно недовикористовувався в зв'язку з убогим матерiально-технiчним i кадровим забезпеченням робiт, якi проводилися. З огляду на таку ситуацiю партгрупа лабораторiї, стурбована явним вiдставанням робiт з обчислювальної технiки в порiвняннi з закордонними, звернулася з листом до ЦК КПУ про допомогу (Б.М.Малиновський, К.О.Шкабара й iн.), висловивши свою тверду позицiю завершальними словами листа: "Ситуацiя зi станом обчислювальної технiки в Українi граничить зi злочином перед державою".

Фасад будiвлi Обчислювального центру на вулицi Лисогiрськiй

Зважаючи на все, це прискорило виконання ранiше прийнятої постанови Радянського Уряду про обчислювальнi центри, у тому числi в Українi. Лист був обговорений на засiданнi ЦК КПУ (iз запрошенням В.М.Глушкова). У результатi з'явилася постанова про створення Обчислювального центру АН УРСР i будiвництва в 1956-1957 р. будинку для нього i житлового будинку для спiвробiтникiв нового iнституту. В.М.Глушков був призначений директором, менi вiн запропонував бути його заступником з наукової частини. Лiд рушив!

Лiворуч будiвля Iнституту кiбернетики на проспектi Науки, праворуч будiвля Обчислювального центру на вулицi Лисогiрськiй

28 лютого 1962 р. через п'ять рокiв успiшної роботи ОЦ АН УРСР, Вiктор Михайлович Глушков був обраний вiце-президентом АН УРСР. Його кандидатуру запропонував Б.Є.Патон, обраний у цей же день президентом Академiї. Незабаром пiсля виборiв В.М.Глушков опублiкував у науково-популярному журналi "Наука i життя" Суспiльства для поширення полiтичних наукових знань Української СРСР статтю "У свiтi кiбернетики", що пiдводить пiдсумок дiяльностi Обчислювального центра АН УРСР iз часу його утворення в груднi 1957 р.

Стаття стала першою публiкацiєю тiльки що обраного вiце-президента, що уперше висвiтлює основнi результати науково-дослiдної роботи ОЦ АН УРСР.

Пiзнiше, у короткому iсторичному нарисi розвитку кiбернетики в АН УРСР1, В.М.Глушков, вiдзначаючи значимiсть дослiджень, виконаних в ОЦ АН УРСР, напише:

"...У вiдповiдностi з тим, як складалося в цей час в АН УРСР нове (бiльш широке, нiж у Н.Вiнера) розумiння предмета кiбернетики, це означало, що перед ОЦ АН УРСР iз самого початку були поставленi задачi розвитку широкого кола проблем теоретичної i прикладної кiбернетики. Тому перiод становлення нового iнституту - з моменту його створення (1956-1957 р.) i до перетворення в Iнститут кiбернетики АН УРСР (1962 р.) може бути названий початковим перiодом розвитку кiбернетики в нашiй Академiї, так само, як перiод створення й освоєння "МЭСМ" (1948-1953 р.) може бути названий початковим етапом розвитку електронної обчислювальної технiки. У цей перiод були закладенi основи матерiальної бази майбутнього розвитку кiбернетики в Академiї наук УРСР, створенi основнi науковi школи i напрямки, почалася систематична i цiлеспрямована пiдготовка кадрiв в областi теоретичної i прикладної кiбернетики, виробленi основнi науково-органiзацiйнi принципи розвитку кiбернетики в Українi."

Готуючи дану публiкацiю, я вважаю за необхiдне почати її з практично невiдомої для бiльшостi статтi В.М.Глушкова "У свiтi кiбернетики", додавши мої спогади про виконавцiв роботи i конкретнi факти, що запам'яталися, з метою можливо бiльш повного висвiтлення iсторiї розвитку кiбернетики в ОЦ АН УРСР, який став в той час високотворчою науковою органiзацiєю та зробив iстотний внесок у початковий розвиток кiбернетики.

Стаття В.М.Глушкова публiкується без будь-яких скорочень.


У свiтi кiбернетики


В Обчислювальному центрi Академiї наук УРСР за останнi роки провадяться значнi дослiдження з багатьох галузей сучасної кiбернетики, обчислювальної математики та технiки. Результатом цього є зокрема, створення нових засобiв обчислювальної технiки. Вже розроблена керуюча машина широкого призначення (КМШП). яка може керувати рiзноманiтними виробничими процесами в металургiї, машинобудуваннi, енергетицi, хiмiчнiй, харчовiй та в рядi iнших галузей промисловостi.

КМШП - малогабаритна унiверсальна електронна цифрова машина iз спецiальною приставкою, яка дозволяє одержувати iнформацiю вiд промислових об'єктiв. Вона побудована на напiвпровiдникових трiодах, завдяки чому дуже надiйна, мало споживає енергiї, має невеликi габарити порiвняно з ламповими машинами тiєї ж потужностi. Машина займає площу не бiльше двох квадратних метрiв, не потребує спецiальних систем охолодження чи вентиляцiї i може надiйно працювати в широкому дiапазонi температур. Все це дозволяє встановлювати її безпосередньо на пiдприємствах бiля об'єктiв керування.

Основна галузь застосування КМШП - керування складними виробничими процесами. Машина на перших порах використовується як квалiфiкований порадник людини, що керує певними дiлянками виробництва. За цих умов КМШП автоматично аналiзує зiбранi нею показники датчикiв i визначає оптимальний, найкращий в даному процесi варiант. Майстер чи диспетчер може прийняти або вiдкинути цi "поради".

Обчислювальний центр АН УРСР не обмежується створенням керуючих машин. Його колектив також працює над розробкою методики їх застосування для керування конкретними виробничими процесами. Для перевiрки та удосконалення такої методики ще в 1960 - 1961 роках, тобто до завершення побудови машини КМШП, було проведене за допомогою великої унiверсальної електронної обчислювальної машини "Київ" (створеної колективом нашого Обчислювального центру) дослiдне керування на вiдстанi процесом плавки сталi на Днiпродзержинському заводi iм.Дзержинського.

Телеграфна лiнiя зв'язку та спецiальний автоматичний реєструючий пристрiй (РЦУ). встановлений на заводi, забезпечували чiткий зв'язок мiж об'єктом керування i обчислювальною машиною, яка працювала в Києвi в Обчислювальному центрi. Це дало чудовi результати: було досягнуто скорочення тривалостi виробничого циклу i полiпшення якостi продукцiї. Успiшно проведенi дослiди по дистанцiйному керуванню бесемерiвським конвертором пiдготували перехiд до наступного етапу - встановлення машини КМШП безпосередньо в бесемерiвському цеху заводу їм.Дзержинського.

Високу ефективнiсть дало також застосування дистанцiйного керування роботою карбоколонки на содовому заводi в м.Слов'янську (на вiдстанi 630 кiлометрiв), здiйснене в 1961 р. Одержаний економiчний ефект показує, що машина може приблизно за пiвроку окупити витрати на її встановлення.

Великий iнтерес являють також результати по застосуванню керуючої машини широкого призначення (в комбiнацiї iз спецiальним параболiчним iнтерполятором ) для визначення даних, якi потрiбнi для ефективного здiйснення комплексної автоматизацiї виробничих процесiв на машинобудiвних заводах. В цьому роцi на одному з машинобудiвних заводiв уже впроваджується така система керування. За попереднiми даними вона дасть щорiчну економiю понад 350 тисяч карбованцiв.

Крiм машини КМШП i параболiчного iнтерполятора, в Обчислювальному центрi АН УРСР за останнi роки було розроблено ряд iнших дискретних (перервних унiверсальних) та аналогових (безперервних) обчислювальних машин i пристроїв. Частина їх уже прийнята до виробництва. Це, зокрема, електромоделюючi машини "ЭМСС-7" i "ЭМСС-7М", призначенi в основному для розрахунку складних рамних конструкцiй. Застосування таких машин дозволяє рiзко скорочувати строки проектування багатьох складних промислових об'єктiв. Так, наприклад, за три днi замiсть сорока були проведенi розрахунки по проектуванню нового цеху на одному з заводiв синтетичного каучуку, за п'ять днiв замiсть двох мiсяцiв - розрахунки великого корпусу одного з хiмiчних комбiнатiв.

Надзвичайно цiкавi роботи виконує вiддiл економiчної кiбернетики. Розроблений ним метод числового розв'язання задач динамiчного планування i протяжного проектування дає в рядi випадкiв величезнi переваги порiвняно з iснуючими методами. Так. наприклад, за допомогою згаданих машин вдасться знаходити за двi-три години, тобто в небачено короткий строк, найкращий варiант будiвництва поздовжнього профiлю залiзничної колiї довжиною в 1000 кiлометрiв. До цього додамо, що цей варiант на 10-12% економiчнiший вiд тих, якi складаються без застосування обчислювальної технiки. В грошах це означає близько 10 мiльйонiв карбованцiв економiї.

Успiшно застосовуються також удосконаленi спiвробiтниками вiддiлу економiчної кiбернетики схеми лiнiйного програмування. За допомогою їх наприклад, на стацiонарних обчислювальних машинах було проведено коригування плану перевезень цукрових бурякiв у пiвденно-захiдному районi УРСР в 1961 роцi. План, розрахований на машинi, виявився на 8% економiчнiшим у порiвняннi з тим, який було розроблено великою групою працiвникiв планових органiв.

Цiкавi дослiдження провадяться в деяких роздiлах теоретичної кiбернетики. Працi вчених Обчислювального центру АН УРСР у галузi абстрактної теорiї автоматiв дозволили створити методи логiчного розрахунку оптимальних схем дискретних автоматiв, що грунтуються на використаннi електронних цифрових машин. Цими роботами покладено початок повної автоматизацiї процесу проектування складних дискретних кiбернетичних систем i пристроїв.

Позитивнi результати дали i дослiдження в галузi теорiї самоорганiзуючих i самонавчальних систем. Створено модель кiбернетичної системи, яка може навчитись розпiзнавати змiст фраз, проголошених росiйською мовою. Особливiстю цiєї системи є те, що вона на основi незначної кiлькостi випадково пiдiбраних i показаних їй фраз (що мають смисл) може побудувати iншi осмисленi фрази.

Дуже цiкава модель, в якiй iмiтуються деякi найпростiшi тварини, здатнi розмножуватись шляхом подiлу, пересуватись, шукаючи поживи, гинути як вiд нестачi їжi, так i внаслiдок "старостi".

Методи теорiї самонавчальних систем застосовуються також у дослiдженнях по розпiзнаванню машинами зорових образiв. Метою таких дослiджень є створення систем (так званих читаючих автоматiв) для цифрового кодування зорової iнформацiї i вводу її в обчислювальнi машини.

Завершено розробку пристрою для автоматичною вводу графiкiв, а також для вводу стандартних друкарських букв i цифр. Створено експериментальну установку (так званий унiверсальний читаючий автомат), яка дає можливiсть здiйснювати цифрове кодування i введення в обчислювальну машину будь-яких малюнкiв. На вiдмiну вiд аналогiчних установок, створених у США, радянський унiверсальний читаючий автомат виконує команди, якi надходять з "пам'ятi" машин, i може здiйснювати при цьому якi завгодно розкладки й аналiз зображення. За допомогою такого експериментального унiверсального автомата було вивчено ряд способiв побудови спецiальних читаючих автоматiв, що можуть служити основою для створення серiйних промислових зразкiв.

Перелiченими працями далеко не вичерпується коло проблем кiбернетики, обчислювальної математики й технiки, над розробкою яких працюють вченi Обчислювального центру Академiї наук УРСР. Розпочато цiкавi дослiдження в галузi бiологiчної кiбернетики, досягнуто значних успiхiв в автоматизацiї програмування й створеннi нових обчислювальних методiв, Розроблено схеми машин-гiбридiв, якi поєднують в однiй системi аналоговi та дискретнi обчислювальнi машини. Дальша робота вестиметься як у галузi розвитку теоретичних аспектiв науки, так i в галузi безпосереднього застосування у народному господарствi країни.

В.ГЛУШКОВ, вiце-президент Академiї наук

Як видно, В.М.Глушков вiдзначив два головних напрямки дослiджень, - прикладний - в областi керуючих машин i - теоретичний - синтез цифрових автоматiв. Почну зi своїх спогадiв по першому напрямку.


Не усе виходило вiдразу... Перша всесоюзна нарада по керуючим машинам.


Нарада вiдбулася в 1959 р. у Москвi. Пролунала там i моя доповiдь про КМШП, що вже починала оживати. Вона викликала численнi питання. Мене включили в комiсiю з пiдготовки рiшення наради. У проект включили фразу: "Схвалити розробку КМШП в АН УРСР". На заключне засiдання комiсiї з'явився начальник вiддiлу обчислювальної технiки Держплану СРСР Лоскутов. Я знав його по книзi, присвяченiй рiзного роду цифровим пристроям, що реєструють, i спецiалiзованим ЕОМ (досить примiтивної). Тримався вiн як царський вельможа. Почувши фразу про КМШП, сказав:

- Забрати, щоб i духу не було! Ця машина робиться заради похотi академiкiв i нiкому не потрiбна!

Фраза була викреслена.

Сперечатися iз самозакоханою людиною, надiленою величезною владою, було марно... Залишалося одне - працювати i справою довести свою правоту.

З моєї iнiцiативи за пiдтримкою Київського заводу п/я 62 були прийнятi Постанови ЦК КП України i Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 9 сiчня 1960 року №34 i вiд 9 березня 1960 року за №369 про органiзацiю серiйного виробництва електронних обчислювальних машин в органiзацiї п/я 62 Київського раднаргоспу.

Здавалося б треба радуватися, однак, коли одержали з заводу перший комплект пристроїв машини, нас охопив жах. Це було скопище деталей - i тiльки2. Численнi паянi з'єднання мiж ними були виконанi самим огидним чином i постiйно вiдмовляли. Через недбалий монтаж машини рознiмання на платах постiйно псувалися. Налагодити отриману з таким трудом машину було просто неможливо. Що ж з'ясувалося пiсля вiдвiдування цеху, де йшов монтаж КМШП?

Директор заводу, вирiшивши, що машина в 6 разiв бiльше осцилографа (вони випускалися на заводi), прийнявши на роботу колишнiх учнiв, що тiльки закiнчили школу, посадив їх на робочi мiсця в спецiально обладнаному примiщеннi, озброїв паяльниками, i от вони i почали "паяти" елементи машини i ламати рознiмання необережним поводженням.

Пам'ятаю, у тi важкi днi я зiбрав усiх спiвробiтникiв мого вiддiлу i сказав:

- Розумiю, що виправити всi дефекти в машинi робота дуже нелегка. Але на фронтi було важче. Повiрте менi: ви ж не гiрше фронтовикiв!

Я звертався до молодих - бiльшостi було не бiльше 25 рокiв; менi виповнилося 35, я був на 10 рокiв старше, плюс - участь у вiйнi, що додала вiдповiдальностi i самостiйностi.

Мої слова вплинули: спiвробiтники працювали не щадячи сил (А.Г.Кухарчук, В.С.Каленчук, Л.О.Коритна, В.Г.Пшеничний, I.Д.Войтович, В.В.Калашников i iн.) i з виправленням непропайок, зiпсованих рознiмань i з налагодженням КМШП, затративши величезну працю, ми все-таки справилися.

Захоплення новим напрямком у розвитку науки i технiки i те, що до нас пiдключений завод, створювали впевненiсть в успiху. Однак, величезний обсяг робiт, який навалився на нас i заводчан у зв'язку з пiдготовкою серiйного випуску машини, усе-таки почав негативно позначатися на виконаннi спiльних зобов'язань.

Завод явно не справлявся з дорученою роботою. Довелося пустити в хiд "важку артилерiю" - написати лист у ЦК КПУ (дано в скороченнi).

"...ОЦ АН УРСР просить вжити належних заходiв для забезпечення серiйного випуску машин на заводi п/я 62. На нашу думку, вони зводяться до наступного:

1. Допомогти заводу п/я 62 КРНГ у термiновому порядку протягом першої половини серпня м-ця укомплектувати конструкторсько-технологiчну групу з обчислювальної технiки при СКБ заводу 15 конструкторами i технологами з задачею завершення технiчної документацiї по машинi КМШП разом з ОЦ АН УРСР.

2. Поставити за обов'язок заводу п/я 62 КРНГ протягом IV кварталу 1961 року довести число iнженерiв i технiкiв-налагоджувальникiв машин до кiлькостi, необхiдної для налагодження встановленого Держпланом УРСР машин, якi випускаються в 1962 роцi.

3. Поставити за обов'язок заводу взяти належну участь у пiдготовцi технiчної документацiї на серiйний зразок машини й остаточному доведенню серiйного зразка машини.

ОЦ АН УРСР вважає, якщо зазначенi вище заходи не будуть прийнятi, то органiзацiя серiйного випуску керуючих машин на заводi п/я 62 у 1962 роцi опиниться пiд погрозою зриву."


"Я робив усе можливе, щоб КМШП у виробництво не пiшла! "


Пiсля найтяжчого року, коли менi доводилося майже постiйно бувати в цеху заводу, де йшло виготовлення КМШП, я, приїхавши зi Швецiї, де робив доповiдь на симпозiумi IФАК-IФIП про КМШП "Днепр" i застосуванню його для керування в промисловостi, зустрiв головного технолога заводу тiєї пори - В.А.Згурского (пiзнiше вiн став директором заводу, а потiм мером Києва).

Вiн запитав мене:

- Борис Миколайович, що це Ви сумний такий?

- У США й Англiї обчислювальну технiку впроваджують уже тi, кому вона потрiбна, а в нас ... - я махнув рукою.

- Повинний Вам покаятися, - сказав Валентин Арсентiйович, - коли Ви передали машину на завод для серiйного випуску - я робив усе можливе, щоб КМШП у виробництво не пiшла!

- А тепер готовий стати перед Вами на колiна, - продовжував дивувати мене головний технолог, - щоб просити допомогти установити КМШП у гальванiчному цеху. Я зрозумiв, що це дуже перспективно!

Пам'ятаю, що його щирому покаянню i проханню я надзвичайно зрадiв: виходить, нашi споживачi обчислювальної технiки усвiдомили її можливостi, а раз так - усе пiде на лад i в нас, а не тiльки в США, Англiї й iнших країнах!

Стало ясно, i те, чому "впровадження" у серiйне виробництво КМШП йшло так важко!

По наївностi я ще продовжував думати, що все нове, прогресивне повинно вiдразу ж знаходити пiдтримку, що про опiр технiчному прогресу пишуть тiльки в книгах.

Справи iз серiйним випуском КМШП пiсля листа в ЦК КПУ стали виправлятися. Директор заводу М.З.Котляревский прийняв усi мiри до того, щоб технологiя виготовлення покращилася. Цех запрацював на повну силу. Виступаючи на мiському партiйному активi, що вела секретар КПУ(б) О.I.Iващенко, В.М.Глушков яскраво розповiв про те, що може дати обчислювальна технiка промисловостi, i поскаржився, що КМШП випускаються малою кiлькiстю. Це було почуто. У перiод раднаргоспiв вирiшувати господарськi питання республiцi було легше. М.З.Котляревскому було дано завдання побудувати завод обчислювальної керуючої технiки (ОКМ), надалi НВО "Електронмаш". За короткий термiн (3 роки) завод був побудований i став випускати "Днепры". Так "охрестила" Ольга Iллiвна нашу КМШП.


Рукотворне "чудо"


Коли були виготовленi i налагодженi декiлька КМШП, першу з них треба було пред'явити Державнiй комiсiї, а iншi установити на заздалегiдь намiчених промислових об'єктах, щоб на мiсцях застосувань довести їхню надiйнiсть i унiверсальнiсть.

Перший зразок КМШП - результат трирiчної самовiдданої працi колективу його творцiв - був пiдданий серйозним двотижневим випробуванням на середнiй час корисної роботи, на вiдповiднiсть технiчним умовам при охолодженнi i нагрiваннi, при замiнi стандартних елементiв, на виконання контрольних задач i iн.

На пiдставi результатiв приймання дослiдно-промислового зразка КМШП Державна комiсiя 9 грудня 1961 р. рекомендувала її до серiйного виробництва. Ми перемогли!

"...Лише при крайнiй напрузi сил можна виконати такий величезний обсяг роботи" - пiдбив пiдсумок нашiй роботi В.М.Глушков, виступаючи на захистi моєї докторської дисертацiї "Розробка, дослiдження i впровадження в промисловiсть цифрової керуючої машини широкого призначення КМШП".

Основнi роботи зi створення "Днепра" i пiонерських систем на його базi здiйснювали технiчнi вiддiли ОЦ АН УРСР (понад 60 спiвробiтникiв), а також приблизно стiльки ж iнженерiв, конструкторiв, технiкiв, що працювали в створеному дослiдницько-конструкторському вiддiлi ОЦ АН УРСР.

Основними учасниками робiт iз запуску "Днепра" у виробництво i його модернiзацiї в 1964 р. були iнженери i технiки Київського пiдприємства п/я 62, надалi заводу ОКМ (росiйською мовою ВУМ).

Трирiчна напружена праця великого колективу молодих спiвробiтникiв ОЦ АН УРСР, що працював зi мною, бiльшiсть яких тiльки що закiнчили iнститути i технiкуми, президент НАНУ Б.Є.Патон назвав "Героїчною епопеєю".

КМШП. "Днепр" виявився першим у Радянському Союзi керуючим комп'ютером широкого призначення i використовувався у всiляких, пiонерських на той час, керуючих системах.

З 500 випущених Київським "Електронмашем" "Днепров" в Українi використовувалися лише кiлька десяткiв, iншi - майже пiвтисячi знайшли застосування в Росiйськiй федерацiї. Одиницi - у республiках Радянського Союзу i за рубежем. Так що для росiян комп'ютер "Днепр" став "своїм", добре вiдомим i високо оцiненим.

У 1963 р. епопея створення "Днепра" за назвою "Розробка i впровадження в народне господарство СРСР керуючої машини широкого призначення "Днепр" (КМШП)" була представлена на Ленiнську премiю 1964 р. (Б.М.Малиновський, Г.О.Михайлов, М.М.Павлов, Б.Б.Тимофєєв, А.Г.Кухарчук, Є.С.Орешкин, В.С.Каленчук, Л.О.Коритна, В.М.Єгипко, Ф.Н.Зиков, Ю.Т.Митулинський, А.I.Толстун, В.I.Скурiхiн, Ю.Л.Соколовський, М.З.Котляревський, М.С.Галузинський). Робота безумовно заслуговувала цього. Але не одержала.

Мимоволi пригадується - 10 рокiв тому на високу премiю претендували розроблювачi "МЭСМ", але не одержали. Обидвi роботи були оцiненi однаково - "ви випередили час". Але саме час показав, що це не так, тому що поява КМШП "Днепр" справдi стала важливим етапом у становленнi українського комп'ютеробудувания - вiдбувся перехiд вiд створення одиничних унiкальних екземплярiв до серiйного виробництва - масового випуску комп'ютерної технiки.

Розробка КМШП "Днепр" i освоєння заводом технологiї його виробництва зажадали вiд мене, керованого мною колективу i заводчан справдi величезних зусиль. Офiцiйним символом визнання трирiчного комплексу робiт зi створення, запуску в серiю i використанню "Днепров", став один з перших зразкiв КМШП, що зберiгається в Московському Державному полiтехнiчному музеї, визнаний Пам'ятником вiтчизняної науки i технiки I-ої категорiї, про що говорить сертифiкат №881, виданий 12.11.2008 р..

Пам'ятаю i те, що в роки спiльної роботи в ОЦ АН УРСР В.М.Глушков, пiдводячи пiдсумок нашої роботи, сказав менi:

- Наш Iнститут став широко вiдомим завдяки "Днепру"!


"...Перетворити проектування машин з мистецтва в науку".


Пояснюючи висловлений в статтi "У свiтi кiбернетики" намiр розвивати теорiю цифрових автоматiв з метою створення методiв проектування засобiв кiбернетики, В.М.Глушков, пiзнiше, у своїй "Сповiдi", так сформував поставлену собi задачу.

"...Обчислювальнi машини тодi проектувалися на основi iнженерної iнтуїцiї. Менi довелося розбиратися в принципах побудови ЕОМ самому, у мене стало складатися своє власне розумiння роботи ЕОМ. З того часу теорiя обчислювальних машин стала однiєю з моїх спецiальностей. Я вирiшив перетворити проектування машин з мистецтва в науку. Те ж саме, природно, робили й американцi, але в них цi матерiали з'явилися пiзнiше, хоча збiрник по теорiї автоматiв вийшов у свiт в США в 1956 роцi.

Теорiя автоматiв, що послужила основою для проектування ЕОМ, була тодi розвинена слабко. Перший, хто висловив думку про можливiсть застосування математичної логiки для проектування технiчних пристроїв був, очевидно, Шенон - у США, а в нас - В.I.Шестаков, М.А.Гаврилов. Вони застосували найпростiший апарат формальної математичної логiки для конструювання перемикальних ланцюгiв комутаторiв телефонних станцiй. Але, виявилося, що вiн придатний i для простих електронних схем, тому в пiслявоєннi роки, коли почала розвиватися цифрова обчислювальна технiка, з'явилися спроби застосування цього апарату для розв'язання задач синтезу схем ЕОМ.

Я почав працювати над цiєю проблемою й органiзував семiнар по теорiї автоматiв. Одна з перших моїх робiт полягала в тому, що я знайшов набагато бiльш витончене алгебраїчно, просте i логiчно ясне поняття для автомата Клини, i одержав усi результати Клини. I саме головне - на вiдмiну вiд результатiв Клини я розвивав теорiю, спрямовану на реальнi задачi проектування машин. На семiнарi ми розглядали питання проектування машини "Київ", i можна було побачити, що працює з моєї теорiї, а що нi.

Це була моя головна робота, що завершилася в 1961 роцi. Режим роботи в мене був дуже напружений. Менi доводилося цiлий день бути в iнститутi. Книги i статтi писав вечорами i вночi, лягав спати о п'ятiй ранку. Правда, це позначилося на здоров'ї. На початку 1963 року через спазми судин мозку менi довелося навiть лягти в лiкарню. Пiсля я вже не дозволяв собi вести такий спосiб життя."

Перерву розповiдь Вiктора Михайловича моїм невеликим коментарем.

Сам Вiктор Михайлович, не шкодуючи себе, буквально вдень i вночi, усi три роки, цiлком вiдданi мною "Днепру", готував свою фундаментальну монографiю "Теорiя цифрових автоматiв". Пам'ятаю, перед новим 1960-м роком, повернувшись з Москви, де зустрiчався зi своїм колишнiм керiвником по докторськiй дисертацiї А.Г.Курошем, вiн дуже здивував мене, запропонувавши стати:директором замiсть нього:

- Курош сказав, що я розкидаюся, замiсть того, щоб зосередитися на одному науковому напрямку, де я справдi можу багато чого зробити. Але для цього менi треба звiльнитися вiд органiзацiйних питань i весь вiльний час присвячувати роботi...

Я вiдповiв, що не можу прийняти цю пропозицiю, але всю органiзацiйну роботу беру на себе i не буду вiдволiкати справами по "Днепру", своє слово я стримав.

Вiктор Михайлович продовжує:

"...Пiдготовлена мною книга "Синтез цифрових автоматiв" вийшла у свiт в 1961 роцi i послужила основою цiлого напрямку в нас в iнститутi, та й у країнi, по-моєму, деяку роль зiграла. У 1964 роцi вона була визнана гiдною Ленiнської премiї (у представлений цикл робiт входило декiлька, але ця була головною). У цi ж роки я написав ряд книг. Монографiю "Введення в кiбернетику" закiнчував у лiкарнi. Вона була видана в 1964 роцi, а потiм перевидана в США й у багатьох iнших країнах, так само як i "Синтез цифрових автоматiв". У цей же перiод я написав теоретичну статтю, що створила основу для багатьох робiт по теорiї автоматiв iз залученням алгебраїчної теорiї автоматiв. Називалася вона "Абстрактна теорiя автоматiв" i була опублiкована в журналi "Успiхи математичних наук", тобто була розрахована на широкi кола математикiв. Окремою книжкою вона була перевидана в НДР i ще в рядi країн. Пiд впливом цiєї роботи дуже багато наших алгебраїстiв стали займатися теорiєю автоматiв. Але я повинний сказати, що особливiсть нашої школи полягала в тiм, що ми прагнули триматися можливо ближче до практики.

...Роботи по штучному iнтелекту також були розпочатi ще в ОЦ АН УРСР. Крiм, уже вiдзначеної вище ближньої мети (пiдвищення рiвня машинної мови), в ОЦ були розгорнутi роботи з розпiзнавання зорових образiв (В.А.Ковалевський i iн.), по розпiзнаванню змiсту фраз у природних мовах (В.М.Глушков, А.О.Стогнiй i iн.), по теорiї самонавчальних i систем, що самоорганiзуються, (В.М.Глушков, О.А.Летичевський i iн.). Були сформульованi принципи побудови макета iнтелектуального робота (В.М.Глушков). В iнститутi електротехнiки АН УРСР питаннями самоорганiзацiї став цiкавитися А.Г.Iвахненко.

У 1959 р. в Iнститутi математики АН УРСР пiд керiвництвом Б.В.Гнеденко була створена група бiологiчної кiбернетики. Пiзнiше, пiд керiвництвом М.М.Амосова був органiзований вiддiл бiокiбернетики, що у 1961 р. був переведений в ОЦ АН УРСР. Бiокiбернетиками почали проводитися дослiдження з автоматизацiї медичної дiагностики, вивченню процесiв керування i регулювання в живих органiзмах, моделюванню на ЕОМ вищої нервової дiяльностi. Був створений перший в СРСР апарат штучне серце-легеня, що застосовується для пiдтримки життєдiяльностi людського органiзму пiд час операцiй на серцi (М.М.Амосов i iн.).

Важливе значення для майбутнього розвитку кiбернетики мав створений у цi (i попереднi) роки в рядi iнститутiв АН УРСР науковий доробок по теорiї автоматичного регулювання, самонастроювальним регуляторам i iншим аналоговим засобам автоматичного керування (А.Г.Iвахненко, А.I.Кухтенко й iн.).

Тематика, що розширилася в ОЦ АН УРСР i його успiхи в розвитку теоретичних i прикладних дослiджень в областi кiбернетики привели до того, що в 1962 р. ОЦ АН УРСР було перетворено3 в Iнститут кiбернетики АН УРСР. Кiбернетична тематика стала бурхливо розвиватися, у тому числi в рядi iнших установ Академiї (Iнститутi математики, фiзики, електротехнiки, фiзiологiї iм.Богомольца й iн.). Сильно зросли запити практики. Електронна обчислювальна технiка стала впроваджуватися в усе новi i новi областi людської дiяльностi, особливо в керування економiкою, в автоматизацiю експериментальних дослiджень i iн."

Пiдсумовуючи можна стверджувати, що маловiдомий п'ятилiтнiй перiод роботи Обчислювального центра АН УРСР - не "бiла пляма" в iсторiї кiбернетики, а її важлива частина, що висвiтлює гiдний внесок у кiбернетику (у розумiннi В.М.Глушков цiєї науки), що став фундаментом для створення i стрiмкого розвитку Iнституту кiбернетики АН УРСР (тепер НАН України), що носить з 1982 р. iм'я його засновника.


   1Iсторiя Академiї наук Українськой РСР. Київ, Наукова думка, 1979.
   2В базовiй модификацiї машини використовувалось 2300 стандартних комiрок, 3000 роз'ємiв, 23 тисячi контактiв, 190000 пайок, близько 5000 напiвпровiдникових трiодiв, 12000 дiодiв, понад 150000 феритних кiлець (0,5 мм) та iн..
   3З iнiцiативи В.М.Глушкова.


Додатковi матерiали по темi:


Н.М.Мiщенко. Iнститут кiбернетики iм. В.М.Глушкова НАНУ: Лисогiрський перiод...