Обкладинка книги Бориса Малиновського "Зберігати довічно"

"Зберігати довічно"
Борис Малиновський

К: Вид.дім "Києво-Могилянська академія", 2007. -176с: 100 іл. -Укр., англ. ISBN 978-966-518-436-2

Замість передмови

Винахід комп'ютера - цифрової електронної обчислювальної машини (ЕОМ) - став одним з основних досягнень науки і техніки. Призначені спочатку для автоматизації обчислень комп'ютери дуже швидко перетворилися на незамінних помічників в інтелектуальній діяльності людини, аж до повної заміни її в різних інформаційних процесах, пов'язаних із виміром, контролем, керуванням та ін.

Розвиток комп'ютерної техніки супроводжувався вдосконаленням програмного й алгоритмічного забезпечення. У підсумку з'явилися інформаційні технології, що дозволяють вирішувати, практично, будь-які завдання та проблеми у всіх галузях діяльності людини, пов'язаних з інформацією.

У повоєнні десятиліття Україна була другою після Російської Федерації за обсягом капіталовкладень в обчислювальну техніку, в тому числі в роботи оборонного призначення.

Публікації, що з'явилися за ці роки, в основному відображають досить високий рівень вітчизняного комп'ютеробудування, проте ще не дають повного уявлення про творчий потенціал України того часу, оскільки не висвітлюють дуже значущі результати, отримані в галузі військової техніки.

Автор цієї книги, член-кореспондент НАН України Б.М.Малиновський, що віддав понад півстоліття служінню комп'ютерній науці та техніці, використовуючи багатий життєвий досвід, інформацію, отриману від інших фахівців, документи, що зберігаються в архівах, у тому числі про раніше секретні роботи, зумів захоплююче розповісти, як створювалися вітчизняні комп'ютери перших і наступних поколінь, перші унікальні цифрові системи керування промислового і військового призначення, як розвивалася комп'ютерна наука того часу, хто стояв біля джерел вітчизняного комп'ютеробудування і зробив помітний внесок у його розвиток.

Книга узагальнює і доповнює раніше написані автором монографії, видана в двох варіантах - українською й англійською та російською й англійською - і містить численні фото, що істотно доповнюють зміст видання.

Феномен описаних у книзі років полягає в тому, що саме в цей час одночасно розкрилися блискучі таланти двох видатних учених - Сергія Олексійовича Лебедєва і Віктора Михайловича Глушкова, а в наукові колективи і на підприємства прийшло покоління молодих людей, світогляд і характер яких багато в чому визначила війна. Перебування на фронті й важке життя в тилу змусили молодь швидко подорослішати, зрозуміти ціну та цілі життя, прищепили їй почуття відповідальності, самостійності, уміння не пасувати перед труднощами. У підсумку утворився дивний сплав досвідчених учених і молодих людей, які тільки вступили на творчий шлях, готових віддати новій науці "усе життя, що залишилося". Сприйнявши все краще від своїх учителів, вони, разом з ними, продовжили естафету розвитку основних напрямів обчислювальної техніки.

Стартовий імпульс дав академік С.О.Лебедєв. У жовтні 1948 р., коли Київ ще лежав у руїнах, в АН УРСР під його керівництвом почалася розробка першої в континентальній Європі, тоді секретної, Малої електронної лічильної машини "МЭСМ". Незалежно і практично одночасно з західними вченими було розроблено основні принципи побудови комп'ютера з програмою, яка зберігається в пам'яті. У 1951 р., коли "МЭСМ" було введено в експлуатацію, вона виявилася єдиною в СРСР регулярно експлуатованою машиною. Щоб ознайомити керівні кола з першим уведеним у регулярну експлуатацію вітчизняним комп'ютером, під керівництвом С.О.Лебедєва про "МЭСМ" було підготовлено перший у світі (!) сценарій для закритого кінофільму. Якщо згадати короткі терміни, у які була спроектована, змонтована і налагоджена "МЭСМ", - два роки, - і врахувати, що в її розробці та створенні брали участь усього 12 осіб (разом із Лебедєвим), яким допомагали 15 техніків і монтажників, то стає зрозуміло, що С.О.Лебедєв і очолюваний ним колектив учинили подвиг! Однак подану на державну премію роботу зі створення "МЭСМ" було відхилено - позначилося негативне ставлення до кібернетики, яка тільки-но спиналася на ноги. Проте ця і наступні не менш значимі роботи С.О.Лебедєва обезсмертили його ім'я як основоположника радянського комп'ютеробудування.

Наступні двадцять п'ять років пов'язані з ім'ям Віктора Михайловича Глушкова, майже легендарною особистістю засновника і директора Інституту кібернетики АН УРСР, що названий тепер його ім'ям. Створений ним у небачено короткий термін - усього за п'ять років - Інститут, де працював багатотисячний колектив ентузіастів, в основному молодих учених та інженерів, своїми оригінальними дослідженнями і видатними практичними результатами здобув величезний авторитеті став "Меккою" кібернетиків усього світу. В ці роки в Інституті та його СКБ були створені засоби обчислювальної техніки для використання в інтелектуальній сфері, у системах керування різними процесами й об'єктами, у системах автоматизації наукового і промислового експерименту, в унікальних технічних комплексах і складних системах військового призначення й ін. Характеристики кращих з них нерідко починалися словами: "вперше в СРСР", "на рівні світових досягнень" тощо. Близько третини обчислювальної техніки (ОТ), що випускалася серійно у Радянському Союзі, в ті роки було розроблено саме тут. На базі ОТ в Україні та поза її межами завдяки активній допомозі Інституту з'явилося багато піонерських автоматизованих, у тому числі унікальних інформаційних, керуючих, спеціальних й інших систем. Інститут і його лідер В.М. Глушков, випереджаючи час, упритул підійшли до наступного етапу - розвитку інформаційних технологій.

Фундаментальні дослідження, виконані в Інституті кібернетики й інших організаціях АН УРСР, сприяли розвитку комп'ютеробудування в галузевих, у тому числі закритих організаціях.

Зокрема, починаючи з 60-х років XX ст. проектування і багатосерійне виробництво комп'ютерів для керування технологічними процесами на промислових об'єктах, атомних станціях та інших складних об'єктах із великим розмахом здійснювалося в Сєвєродонецькому науково-виробничому об'єднанні "Імпульс" Міністерства приладобудування засобів автоматизації і систем керування СРСР. Досить сказати, що в понад 10 тисячах (!)

цифрових керуючих систем різного призначення, розроблених за участю "Імпульсу" і багатьох проектних організацій СРСР, були використані технічні засоби, створені в Сєвєродонецьку.

У Київському науково-виробничому об'єднанні "Квант" і Київському науково-дослідному інституті гідроприладів Міністерства суднобудування СРСР, де було розроблено цілу низку спеціальних (тоді закритих) радіоелектронних та гідроакустичних систем в інтересах Міністерства суднобудування СРСР, було створено і випускалося унікальне сімейство бортових комп'ютерів, що забезпечили високий технічний рівень ряду систем навігації, виявлення, цілевказівки, керування на надводних і підводних, у тому числі атомних, кораблях Військово-морського флоту СРСР, а також унікальні комп'ютерні комплекси для гідроакустичної локації підводних човнів.

Розроблені в роки "холодної війни" Харківським науково-виробничим об'єднанням "Хартрон", Виробничим об'єднанням "Київський радіозавод" і Дніпропетровським Південним машинобудівним заводом Міністерства середнього машинобудування СРСР чотири покоління ракетних комплексів, що забезпечили для СРСР стратегічний паритет із США, керувалися бортовими комп'ютерами, створеними в Харкові та виготовленими в Києві!

Київське науково-виробниче об'єднання "Кристал" Міністерства електронної промисловості СРСР у 60-70-х роках XX ст. успішно впоралося з розробкою і серійним випуском перших у СРСР і Європі великих інтегральних схем для калькуляторів, інших технічних засобів і військової техніки, що використовують цифрову й аналогову елементну базу. Заводи України випускали близько половини напівпровідникових матеріалів, вироблених у СРСР.

Київське виробниче об'єднання "Електронмаш" і Сєвєродонецький приладобудівний завод Міністерства приладобудування засобів автоматизації і систем керування СРСР стали першими підприємствами, що організували багатосерійне виробництво керуючих машин не тільки для України, а й для всього Радянського Союзу.

Чудові досягнення вчених, наших земляків, - М.О.Карцева, М.П.Брусенцова, І.Я.Акушського, - які працювали у післявоєнні роки в Москві, істотно доповнили комп'ютерну техніку того часу. У колективах, якими вони керували, було розроблено унікальні суперкомп'ютери для Загальнодержавної системи спостереження за космічним простором по периметру СРСР, перші у світі трійковий комп'ютер і спеціалізований суперкомп'ютер із системою числення в залишках та ін. Про це також коротко згадано в книзі.

За роки, про які розповідається у виданні, в Україні було створено понад півсотні типів комп'ютерів і їхніх модифікацій - універсальні, спеціалізовані (бортові), міні- та мікрокомп'ютери, які розроблялися на основі досягнень вітчизняної науки. Більшість із них не поступалися закордонним і випускалися серійно.

Україна цілком забезпечувала себе кадрами, у тому числі в галузі розробки і використання комп'ютерної техніки, і допомогла в підготовці фахівців іншим республікам Радянського Союзу і ряду закордонних країн. З цією метою в Київському політехнічному інституті (нині Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"), Київському університеті імені Т.Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка) і багатьох інших навчальних закладах України були створені відповідні факультети і кафедри.

С.О.Лебедєву і В.М.Глушкову, які стали академіками, Героями соціалістичної праці, кавалерами багатьох орденів, лауреатами Державних премій, Міжнародне комп'ютерне товариство, відзначаючи видатні результати їхньої творчості, присудило іменні медалі піонерів комп'ютерної науки і техніки (посмертно).

Співробітники організацій, які самовіддано працювали разом з ними, що виросли у висококваліфікованих фахівців, були відзначені багатьма високими урядовими нагородами України та Радянського Союзу - орденами, медалями, державними преміями.

Символічно, що ця книга присвячена 50-річчю Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України - флагмана комп'ютерної науки і техніки в нашій країні.

Назва книги "Зберігати довічно" з'явилася не випадково. Ці слова написані пророчою рукою на папці, у якій зберігаються архівні документи про подвиг творців "МЭСМ", із повним правом стосуються колективного подвигу творців вітчизняних комп'ютерів перших післявоєнних десятиліть.

Зараз, коли виникають умови для наступного етапу розвитку українського комп'ютеробудування, книга Б.М.Малиновського надихатиме їхніх спадкоємців і знайде численних читачів серед наукової й інженерної громадськості, студентів вищих та середніх навчальних закладів.

Президент Національної академії наук України академік Б.Є.Патон