English    Русский

Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні прилади. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

Перший декан факультету кібернетики,
академік НАН України, заслужений діяч науки України
Ляшко Іван Іванович

розповідає про створення та становлення факультету.

Науки, які складають теоретичне ядро кібернетики, є математичними.

Наприкінці 1970-х років під могутнім впливом ЕОМ та їх застосувань кібернетика остаточно сформувалась як наука фізико-математичного профілю, але з власним предметом, дослідження - так званими кібернетичними системами. В Інституті кібернетики АН України уже був створений цілий ряд першокласних ЕОМ і АСК. Це, перш за все, широко відомі обчислювальні машини "Промінь", "Киев", серія машин "МИР", керуюча машина широкого призначення (КМШП), системи "Днепр", малі машини "Іскра", "Рось" та інші. Більшість із цих машин випускались серійно на збудованому у Києві заводі обчислювальних машин.

Київ у ті часи по праву став центром кібернетики в країні. Багато в цьому сприяв і Київський університет імені Тараса Шевченка. Ще в 1957 році було створено кафедру обчислювальної математики, майже всі випускники якої щорічно поповнювали колектив Інституту кібернетики. За порівняно короткий період часу завідувач кафедрою проф. Г.М.Положій згуртував навколо себе талановитий колектив і спрямував його на дослідження і розв'язання важливої проблеми обчислювальної математики - проблеми побудови ефективних методів розв'язання краєвих задач математичної фізики. Результатом цих досліджень стало створення потужного методу сумарних зображень (метод Положія), який відразу ж викликав жвавий інтерес у вітчизняних і зарубіжних математиків. Одна за одною захищаються дисертації. Рахунок докторських дисертацій відкрив автор цих рядків (1963 р.).

Згодом докторами наук стали Б.М.Бублик, А.А.Глущенко, І.М.Ляшенко, В.Л.Макаров, 0.0.Капшивий, Г.Ю.Мистецький.

Крім досліджень з обчислювальної математики в університеті у ті часи активно проводились дослідження з теоретичної і економічної кібернетики, прикладної лінгвістики, електромоделювання. Багато в цьому сприяв переїзд (1956 р.) до Києва доктора фіз.-мат. наук В.М.Глушкова. Про те, що він щойно був призначений завідуючим лабораторією обчислювальної техніки і математики Інституту математики АН України, на механіко-математичному факультеті знали. Але досі не було нагоди з ним познайомитись. Ця нагода трапилась у тому ж 1956 році: він завітав в деканат для вияснення можливостей працевлаштування (зрозуміло, на 0,5 ставки). При першому знайомстві він справив на мене чудове враження. Як з'ясувалось у розмові, до цього він уже мав певний педагогічний досвід. Того ж року він був зарахований на посаду в.о. професора кафедри алгебри, де у 1957 р. йому було присвоєно звання професора цієї ж кафедри.

Лекції, які - він читав, завжди привертали увагу слухачів надзвичайною новизною, оригінальністю, логічністю і послідовністю викладу матеріалу. Ось лише не повний перепік курсів, які читав тоді Віктор Михайлович: "Гомологічна алгебра", "Теорія і методи проектування ЕОМ", "Теоретичні проблеми кібернетики", "Теорія автоматів" тощо.

У 1966 р. на факультеті було створено кафедру теоретичної кібернетики (зав. каф., академік В.М.Глушков). Серед співробітників кафедри була К.Л.Ющенко, яка ще задовго до цього працювала на факультеті, В.Н.Редько, В.С.Чарін. Випускники цієї кафедри поповнювали ряди вчених науково-дослідних інститутів і вищих учбових закладів.

У цей же час в університеті вже успішно функціонувала кафедра економічної кібернетики (зав.каф. проф. К.І.Швєцов), яка була тоді на економічному факультеті. Викладачі кафедри тісно співробітничали з кафедрами обчислювальної математики, теоретичної кібернетики при написанні навчальних посібників, програм курсів і спецкурсів.

Великим попитом користувались випускники кафедри прикладної лінгвістики філологічного факультету (зав.каф. доцент Ф.О.Нікітіна, згодом професор). Співробітники кафедри І.П.Біленька, Г.Г.Почепцов пізніше стали професорами.

Однак, бурхливий розвиток обчислювальної техніки викликав надзвичайно велику потребу в спеціалістах з програмування, оптимізації, оптимального керування, інформаційних систем тощо. При щорічному розподілі спеціалістів на механіко-математичному факультеті, де починаючи з 1965 р. я був деканом, кількість замовлень від інститутів, КБ, підприємств була набагато більшою, ніж було передбачено планом випуску. Та й вимоги до випускників ставились відмінні від тих. до яких ми досі звикли. Нас постійно докоряли тим, що у передових розвинутих країнах у цей час уже успішно діяли окремі інститути, департаменти, коледжі з інформатики.

Власне кажучи, потрібно було кардинально змінювати процес підготовки кадрів з кібернетики. Про це неодноразово наголошувалось у виступах провідних вчених, директорів підприємств, інститутів тощо.

Зокрема, як з'ясувалось пізніше, при розгляді на засіданні Президії АН України питання про стан та впровадження обчислювальної техніки (жовтень 1968 р,) академік Б.Є.Патон (президент Академії наук України) настояв на тому, щоб у прийнятій постанові окремим пунктом було виділено питання про клопотання перед директивними органами щодо відкриття в провідних вузах України факультетів і відділень, які б забезпечували підготовку необхідної кількості спеціалістів зобчислювальної техніки та її застосувань.

Коментуючи цю постанову, директор Інституту математики АН України академік Ю.О.Митропольський, який тоді був професором механіко-математичного факультету, також висловився за скоріше створення окремого факультету кібернетики в університеті, що, на його думку, значно б прискорило наукові дослідження так званої "чистої" математики на мехматі і розв'язало б руки для нових досліджень з кібернетики на новому факультеті.

Це питання часто-густо обговорювалось разом із В.М.Глушковим.

Можливість створення окремого вищого закладу з кібернетики відразу виключалась, оскільки лише поверхневі підрахунки показували, що для нього потрібні були б величезні матеріальні витрати й необхідні кадри. Зійшлися на тому, що значно простіше й ефективніше організувати окремий факультет у складі Київського університету. Це узгоджувалось із прийнятою вище постановою Президії АН України. Та й наявність 4-х кафедр кібернетичного спрямування (ОМ, ТК, ЕК, ПЛ) у складі університету значно спрощувало організацію такого факультету. Про все це ми виклали у доповідній записці, з якою разом з В.М.Глушковим звернулись (квітень 1969 р.) до першого проректора університету В.В.Цвєткова (нині чл.-кор. НАН України). Проректор відразу поставив питання, хто очолить новостворений факультет. Чесно кажучи, про майбутнього декана досі мови не було. Тому для мене було повною несподіванкою, коли Віктор Михайлович став наполягати, щоб я очолив факультет.

Ця пропозиція мене не дуже порадувала, і для цього у мене були певні підстави. У цей час механіко-математичний факультет був одним з провідних в університеті. Колектив викладачів значно помолодшав. З'явилось багато професорів і доцентів. Повоєнні рани поступово заживлювались Контингент студентів також став значно сильнішим на відміну від попередніх років. У той час факультет щорічно поповнювався випускниками створеної в 1963 р. спеціалізованої школи-інтернату фізико-математичного профілю при університеті (сьогодні фізико-математичний ліцей), спеціальних фізико-математичних шкіл м.Києва та інших міст України, переможців олімпіад тощо. Так що перспектива керівництва новим факультетом мене не дуже приваблювала.

Але оскільки ця пропозиція виходила від Віктора Михайловича, який одразу зі свого боку пообіцяв необхідну допомогу, я, обміркувавши ситуацію, погодився. Одразу розмову з проректором було перенесено в кабінет ректора, академіка АН України І.Т.Швеця. Ректор доручив мені підготувати необхідні клопотання до Мінвузу, що й було зроблено.

7 травня мені зателефонували з Мінвузу і стали поздоровляти. Я відразу думав, що поздоровляють мене, як ветерана війни, із Днем Перемоги. З'ясувалось, що поздоровлення стосувалось створення першого на той час в країні факультету кібернетики у Київському університеті. Це питання розглядалось на колегії Мінвузу 6 травня 1969 р. Цим же днем і датований наказ, який наведено нижче. Коли він надійшов до університету протягом місяця був підготовлений наказ ректора.

Кадрова ситуація у перші дні створення факультету була дуже напруженою. За кількістю студентів факультет повинен був мати близько 90 викладачів, а було спочатку лише 28. На наше прохання ректорат виділив додаткові вакансії, які заповнили в основному аспіранти і випускники тих кафедр, що започаткували факультет. Велику допомогу надав нам В.М.Глушков, завдяки якому до викладацької роботи було залучено кращих фахівців Інституту кібернетики.

Не легше було і з навчальними програмами і посібниками - багатьох з них просто не існувало. Програми з класичних курсів ми запозичили у механіко-математичного факультету, а програми курсів суто "кібернетичних", таких як "Програмування" "Обчислювальні машини і системи" тощо,розробляли, відлагоджували і згодом використовували буквально з "коліс".

До цього ж додалася й непроста задача організації прийому на перший курс новоствореного факультету.

Щодо останнього, слід зазначити таке. Ректорат, керівництво громадських організацій університету висловлювали занепокоєння стосовно того, що план прийому не буде належним чином виконаний.

Щоб запобігти цьому, ми виступили у засобах масової інформації, де повідомили про новий факультет, його цілі і вимоги до вступників. Цьому сприяла ще одна подія, У середині травня 1969 р. в_дбулось вручення державної нагороди Інституту кібернетики АН України. На церемонії вручення були всі найвищі посадові особи України і м.Києва. З поздоровленням виступив також студент механіко-математичного факультету, в якому повідомив про наведений вище наказ міністра. Разом з іншими цей виступ озвучили і описали всі засоби масової інформації України.

Всупереч побоюванням керівництва університету на новостворений факультет був чи не найбільший конкурс серед природничих факультетів.

Ще до початку першого вступного іспиту у липні було створено кафедру моделювання складних систем, яку очолив Б.М Бублик Згодом було відкрито нові кафедри.

Буквально за декілька років факультет став одним з провідних в університеті. Його п'ятиріччя ми відзначали на Тарасовій горі в м.Каневі. Сюди, на Республіканську конференцію з обчислювальної математики, яку організував факультет, з'їхались вчені з усіх куточків країни. У ній прийняли участь і виступили академіки СРСР В.М.Глушков (Про діалоговий метод розв'язання оптимізаційних задач), 0.0.Дородніцин (Обчислювальні методи математичної фізики. Проблеми і перспективи), Ю.О.Митропольський (Про роль математики в науково-технічному прогресі та вплив обчислювальної математики на її розвиток), 0.0.Самарський (Чисельні методи та їх застосування).

Підводячи підсумок конференції, мною, як головою оргкомітету, у доповіді "Обчислювальна математика в сучасному науково-технічному прогресі" було зазначено, що на конференцію поступило понад 720 ініціативних доповідей. Для участі в її роботі було відібрано 220 кращих з них, авторами яких було 398 осіб, у тому числі понад 50 професорів і 70 доцентів.

Серед учасників були професори Ю.М.Єрмольєв, І.В.Сергієнко, Я.С.Григоренко, В.С.Михалевич, Б.М.Пшеничний, В.Л.Рвачов, Н.З.Шор (згодом академіки АН України),професори Ф.І.Андон, Б.М.Бублик, І.А.Луковський, В.В.Скопецький, А.В.Чикрій (згодом член-кореспонденти. АН України), професори І.М.Молчанов (заст. голови оргкомітету), П.І.Боднарчук, К.Г.Валєєв, А.А.Глущенко, В.В.Іванов, І.М.Ляшенко,В.Л.Макаров, В.Я.Скоробогатько та багато інших фахівців з провідних навчальних і наукових закладів України та інших республік.

Конференція у своєму рішенні запропонувала план заходів щодо подальшого розвитку обчислювальної математики в Україні. Сьогодні приємно відзначити, що багато чого з наміченого збулося, отже, наші зусилля не були марними. Набутий досвід став у нагоді при організації ще декількох всесоюзних та республіканських конференцій.

У ці святкові дні я щасливий, створений факультет став одним з провідних в університеті і багато наших випускників зараз посідають чільні державні і наукові посади.

У зв'язку з переходом у 1977 р. на посаду проректора з наукової роботи я залишив посаду декана. Їм став проф. Б.М.Бублик Я ж залишався завідувачем кафедри обчислювальної математики до 1991 р. Згодом цю посад обійняв С.І.Ляшко.


НАКАЗ МІНІСТРА ВИЩОЇ
І СЕРЕДНЬОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ УРСР

№258

м.Київ               6 травня 1969 р.


Про організацію факультету кібернетики
Київського університету
В зв'язку з широким впровадженням систем керування та електронно-обчислювальної техніки в народне господарство та зростаючими вимогами до якості та змісту підготовки спеціалістів в галузях теоретичної і прикладної математики, за поданням ректора,

НАКАЗУЮ:

1.Організувати з 1 вересня 1969 р. в Київському університеті факультет кібернетики.
2.Планово-фінансовому управлінню внести необхідні зміни до штатного розпису університету.
3.Внести відповідні зміни до статуту університету.

Ю.ДАДЕНКОВ