English    Русский

Розвиток мiкроелектронiки

Старт промислової мікроелектроніки
Вперше в Європі
Ветерани мікроелектроніки
Партнерство, яке не відбулося
Вітчизняним мікроелектронним технологіям - бути!
Ілюстрації. Додаткові матеріали

Ветерани мікроелектроніки

Розповісти про всіх ветеранів неможливо. Відзначимо лише декількох.

Дванадцять років становлення промислової мікроелектроніки в Україні (1962-1974) пов'язані, у першу чергу, з ім'ям Станіслава Олексійовича Моральова. Розпочавши з посади директора скромного КБ-3, він через чотири роки перетворив його в могутній інститут НДІ "Мікроприлад". У 1970 р, було організовано науково-виробниче об'єднання НВО "Кристал". НДІ "Мікроприлад" став головною організацією об'єднання. На плечі С.О.Моральова, генерального директора НВО "Кристал", лягла величезна організаторська робота, пов'язана з вибором наукового напрямку, підбором колективу співробітників, координацією науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з наступною передачею результатів у велико - серійне виробництво.

С.О.Моральов народився в 1929 р. у Молотовську Кіровської області. У серпні 1944 р. родина переїжджає до Києва, за місцем служби батька. Капітан-лейтенант Моральов Олексій Іванович у той час керував роботами з відновлення зруйнованих мостів на Дніпрі. Після закінчення школи в 1947 р. Станіслав вступив на радіофакультет Київського політехнічного інституту. Після закінчення був направлений на роботу в Москву в інститут, де директором був син Берії. Працював інженером по випробуванням пристроїв телеметрії. У 1954 р. інститут було розформовано, і Моральова перевели в київський "Арсенал" на посаду інженера-конструктора з розробки фотоекспонометрів. В Києві він познайомився з В.Є.Лашкарьовим, дослідження якого виявилися дуже корисними при розробці напівпровідникового фотоекспонометра. Так доля звела його з людиною втіленню головного наукового результату якого в реальні засоби мікроелектроніки він віддав кращі роки свого життя.

З 1955 р. по 1962 р. Моральов працював у "Кванті". Саме тут він зумів одержати ті навички і досвід, що допомогли йому згодом, коли за пропозицією І.В.Кудрявцева, його висунули керівником КБ-3, яке стало основою майбутнього НДІ "Мікроприлад" і НВО "Кристал".

Іван Васильович не помилився у своєму виборі. М'який, повний високої людської чарівності, тактовний у поводженні з людьми й у той же час дуже організований і цілеспрямований С.О.Моральов справлявся з роботою не гірше свого суворого вчителя. Його високо цінували в Міністерстві електронної промисловості СРСР. Міністр Шокін неодноразово приїздив до Києва і завжди відгукувався на прохання Моральова. У НДІ "Мікроприлад" була відсутня черга на квартири, а зарплата у співробітників була значно вища, ніж в інших організаціях.

У 1970 р. Станіслав Олексійович успішно захистив кандидатську дисертацію "Моделювання і статистичний аналіз МОП-ІС за допомогою ЕОМ" за фахом "мікроелектроніка". В 1974 р. перейшов на роботу в НВО "Квант"

Найближчим помічником С.О.Моральова в ті роки був Костянтин Михайлович Кролевець, заступник директора, науковий керівник робіт, виконуваних у "Мікроприладі", а потім у "Кристалі". Він народився 1932 року. Закінчив Київський політехнічний інститут, інженерно-фізичний факультет, за фахом технічна електроніка. У НДІ "Мікроприлад" працював з 1966 по 1986 р. на посаді спочатку начальника відділу, потім, основний час - заступника директора НДІ з наукової роботи. Під його керівництвом і за особистою участю за двадцять років були виконані дослідження, зв'язані з розробкою і виробництвом ВІС на МОП і біполярних структурах, розроблені принципи побудови засобів мікроелектроніки, запропонований і реалізований технологічний комплекс для випуску мікропроцесорних ВІС для апаратури народногосподарського і спеціального призначення.

Обидва керівники НДІ "Мікроприлад" за рисами характеру були дуже схожі один на одного. Костянтин Михайлович довго працював в інституті і після Моральова. В останні роки своєї діяльності він займався розробкою так званих комплементарних ВІС на МОП структурах (КМОП-ВІС) - одним із самих перспективних напрямків розвитку мікроелектронної техніки. Однак незабаром його не стало. Йому було всього 54 роки. Двадцять років самовідданої і дуже відповідальної праці підірвали здоров'я цього чудового вченого.

В 1978 р. НВО "Кристал", НВО ім.С.П.Корольова і Інститут кібернетики АН України домовилися про спільну роботу зі створення і випуску на базі серії ВІС К1810 мікроЕОМ і засобів налагодження програм для потреб Міністерства промисловості засобів зв'язку (МПЗЗ). Через два роки вони уже випускалися в НВО ім.С.П.Корольова (за цю роботу співробітники Інституту кібернетики і МПЗЗ одержали премію Ради міністрів СРСР 1982 року).

У зв'язку з цим необхідно сказати добрі слова на адресу Альфреда Вітольдовича Кобилінського - керівника робіт зі створення багатьох ВІС, у тому числі ВІС К1810 - шістнадцятирозрядного мікропроцесора, аналога американського Іntel X86.

Фанатично відданий роботі він віддавав їй усі свої сили, не зважаючи на стан свого здоров'я. А воно було серйозно підірване під час служби в армії: йому випала доля брати участь в випробуванні першої атомної бомби, і це не залишилося без наслідків, його постійно допікав сильний біль в спині і суглобах. Він був значно молодший за Моральова і Кролевця, але через скутість рухів і напівзігнуту спину здавався старше своїх керівників.

У 1962 р. він закінчив Київський політехнічний інститут за фахом математичні і лічильно-розв'язувальні прилади і пристрої і з 1969 р. почав працювати в НДІ "Мікроприлад" на посаді начальника відділу.

У 70-х роках ХХ ст. Кобилінського призначили головним конструктором по напрямку МОП ВІС у Міністерстві електронної промисловості. Він вніс великий вклад у розробку теоретичних питань створення мікропроцесорних надвеликих інтегральних схем (НВІС) і мікропроцесорних засобів обчислювальної техніки на їх основі, в організацію їхньої розробки і серійного виробництва. Під його науковим керівництвом і при особистій участі відбулося становлення і розвиток важливого напрямку наукових досліджень у вітчизняній мікроелектроніці - розробка ВІС мікропроцесорних комплектів і мікро ЕОМ на МОП-транзисторах. По цій тематиці їм отримано 8 авторських свідоцтв. За цикл робіт "Розробка і застосування мікропроцесорної техніки" Президія АН УРСР у 1983 році присудила Кобилінському премію ім.С.О.Лебедєва.

Під керівництвом Кобилінського були розроблені і впроваджені в серійне виробництво 30 типів ВІС восьмирозрядного мікропроцесорного комплексу (МПК) серії К-580, високопродуктивні 16 розрядні мікропроцесорні комплекти серії К1810 і сімейство однокристальних ЕОМ серії К1810. Вони стали першими у вітчизняній мікроелектроніці.

Понад тридцять років у "Кристалі" працює Володимир Павлович Сидоренко, відомий вчений в галузі твердотільної електроніки. Під його керівництвом і особистою участю сформувався науково-технічний напрямок енергонезалежних запам'ятовуючих пристроїв (ЗП) на основі МОП-структур.

Понад 20 років В.П.Сидоренко був головним конструктором напрямку напівпровідникових ЗП Міністерства електронної промисловості СРСР. Під його керівництвом вперше в СРСР були розроблені і впроваджені в багатосерійне виробництво 90 типів ВІС і НВІС, що широко використовувалися в обчислювальній техніці, у тому числі спеціалізованій, у засобах радіотехніки і мікроелектроніки. Їм отримано 74 авторські свідоцтва на винаходи і 6 патентів іноземних держав (США, Німеччина, Англія й ін.).

Значний внесок у розвиток КБ-3, НДІ "Мікроприлад", а потім НВО "Кристал" зробив Володимир Петрович Бєлевський, доктор технічних наук (1977 р.), професор (1981 р.). При його активній участі створювалося вакуумне устаткування і тонкоплівкова технологія, цехи і цілі підприємства з випуску ІС у Києві, Зеленограді, Івано-Франківську, Вінниці, Свєтловодську. Виконані під його керівництвом конструкторсько-технологічні розробки впроваджувалися на підприємствах України, Росії, Бєлорусії, а також по ліцензії в Угорщині. Результати науково-виробничої діяльності лягли в основу дисертаційних робіт Бєлевського і його учнів з України і Росії.

Після того як С.О.Моральов залищив "Кристал", підприємство продовжувало успішно розвиватися, цьому багато в чому сприяв К.М.Кролевець. Виникали і зважувалися нові проблеми, зв'язані зі створенням і випуском більш сучасних ВІС. Але чим більше зменшувалися розміри транзисторів, тим складніше ставали технологічні процеси для їхнього виготовлення й усе більше підвищувалися вимоги до устаткування для промислового випуску не тільки ВІС, але і НВІС.

Для переходу на нові технології й устаткування знадобилися великі капіталовкладення, яких у "Кристала" не було. Це привело до того, що в 90-х роках ХХ ст. розробки і продукція об'єднання стали відставати від світового рівня. З розпадом СРСР і через економічну кризу в Україні "Кристал" позбавився ринків збуту своєї продукції і необхідної фінансової підтримки від держави.

Але відзначена багатьма досягненнями більш ніж тридцятирічна історія розвитку "Кристала" не закінчилася.

Наприкінці 90-х років ХХ ст. мікроелектронні технології отримали другий подих.

Хто винний