Русский      English

Газета центральних органів виконавчої влади "Урядовий кур'єр" №51(2714), 18 березня 2004 р.

Дивіденди вiд Сергєєва

Володимир Фоменко для газети "Урядовий кур'єр"

Нещодавно виповнилося 90 років Володимиру Григоровичу Сергєєву. Він з плеяди тих геніальних конструкторів і організаторів виробництва, які створили радянську космічну техніку. Корольов, Янгель, Сергєєв, Пилюгін...

Двічі Герой Соціалістичної Праці, п'ятиразовий лауреат ордена Леніна, володар багатьох інших високих урядових нагород. Свого часу ЦРУ вважало Сергєєва одним з головних ворогів США. А в СРСР навіть просто сказати "головний конструктор Сергєєв" вважалося державним злочином, настільки був засекречений Володимир Григорович і його роботи зі створення систем управління космічними об'єктами. У Харкові, в колективі, який він очолював, Сергєєва за очі називали "дій". Тим самим виявляли і глибоку повагу до шефа, і різницю у віці: більшість у команді ледь розміняла третій десяток, а їхній керівник приїхав працювати до Харкова, коли вже перетнув 40-річну позначку. У дні ювілею наш кореспондент зустрівся з Володимиром Григоровичем.

Початок шляху

"Ми жили в Москві. Батько помер, коли мені було 12 років, - згадує Володимир Григорович. - Мати працювала білошвейкою. Жили дуже погано. Звичайна їжа - хліб, масло, чай. і так багато років, нічого іншого, навіть коли вже до інституту поступив. Ходив після занять до "Ленінки". Скоро мене стали називати "професором". Я тоді думав, що коли стану інженером, буду їсти тільки м'ясо..."

Сергєєв закінчив Московський інститут інженерів зв'язку. У 1941 році був мобілізований і відслужив усю війну у військах зв'язку. Згадує, як вигадав новину - підіймати стовпи не вручну, для чого потрібно було четверо солдат, а конем. Виявилося, що так швидше і легше.

Після демобілізації починає працювати в Москві під керівництвом Миколи Васильовича Пилюгіна, визначного фахівця з систем управління ракетами.

Незабаром Сергєєв отримує важливе завдання - розв'язати проблему точності влучання ракети в ціль. Вже було зрозуміло, що на точність впливає бічне відхилення. А як ним керувати, коригуючи політ ракети? У той час домінувала концепція управління польотом через радіопромінь. А найбільш авторитетним фахівцем з цього питання в СРСР вважався Борис Михайлович Конопльов.

І ось коли молодий конструктор Сергєєв знайшов принципово інше рішення, а саме необхідно забезпечити автономне управління ракетою і розробити прилад для вимірювання бічного відхилення, за дозволом на випробування йому довелося йти саме до Конопльова.

"Борис Михайлович спочатку півгодини дуже переконливо роз'яснював мені, чому радіоуправління найбільш ефективне, - згадує Сергєєв. - Потім сказав: у тебе нічого не вийде. Але я тобі даю право на одну спробу".

Випробування, проведені на стенді, показали, що Сергєєв мав рацію. Весь колектив з цікавістю стежив за перевіркою нової ідеї. Все, що потім створював головний конструктор В. Сергєєв, грунтувалося на цій головній першій ідеї - автономному управлінні польотом. Ракети летіли в ціль за програмою, вже закладеною у системі управління. Але про те, що створювалося потім, Сергєєв за зрозумілих причин не розголошує. Не будемо забувати, що створені головним конструктором і його соратниками вироби, серед яких міжконтинентальні ракети з такими гучними іменами, як СС-19 "Сатана", все ще стоять на бойовому чергуванні. І Президент РФ Володимир Путін заявляє на весь світ про могутню силу цієї зброї.

Харків

У листопаді 1960 року В. Сергєєва переводять з Москви до Харкова. Він стає начальником і головним конструктором КБ електроприладобудування, з 1978 року - генеральним директором і головним конструктором НВО "Електроприлад" (нині "Хартрон").

Колишні підлеглі генерального директора згадують, що "дід" на диво вміло поєднував найжорсткішу вимогливість до працівників з умінням вникнути в їхні проблеми, допомогти. Суворість і жорсткість диктувалися тим часом винятковою важливістю завдань, які стояли перед конструкторами ракетної зброї. Наприклад, у період Карибської кризи в конструкторському бюро побувала перша особа держави. Прозвучали ті відомі всім слова: "Якщо виконаєте поставлене завдання, війни вдасться уникнути".

То був час, коли люди передусім думали про Батьківщину, а потім про себе, про свої інтереси. Правда, і Батьківщина не скупилася. І не тільки на нагороди. Молодий інженер міг отримувати з преміями, полігонним коефіцієнтом та коштами на відрядження більше професора звичайного вузу. За рік роботи можна було купити автомобіль.

Тільки часу для особистого життя не було у цих людей. Дружина Сергєєва, Марія Василівна, розповідала, як родина переїжджала з Москви до Харкова. Чоловік допоміг довезти речі до квартири, пересвідчився, що всі коробки вивантажені на сходах, і помчався на роботу.

Найсуворіша секретність обмежувала будь-які контакти людей у побуті. Більшість співробітників знаходили собі пару в колективі, сімейність всіляко віталася. Знайомилися на періодичних святкових посиденьках, які вдавалося влаштовувати. Трудові перемоги було прийнято відзначати вечірками в харківському ресторані "Динамо". У КБ офіційно був встановлений 12-годинний робочий день. Хоча працювали набагато більше. Траплялося, до тих, хто працював після опівночі, аби вкластися в терміни, приходив Сергєєв, приносив ковбасу, хліб, а потім виділяв транспорт для розвезення по домівках.

У головного конструктора був особистий службовий літак. інакше він би не встигав, адже іноді протягом доби треба було побувати в Дніпропетровську, Москві, на Байконурі. Який саме літак, Володимир Григорович сьогодні не пам'ятає. Та й тоді не вникав - не до того. Харьків'яни пам'ятають, як буквально пролітав через місто автомобіль головного конструктора з особливим номером "0001 ХАД". Сергєєв мчав в аеропорт.

Одного разу в аеропорту Байконура привілей особистого службового літака був зневажений самим Сергєєвим. Там зібралося багато школярів, дітей працівників космодрому. Вони повинні були летіти на канікули, однак літака для них не знаходилося.

"Тоді я дав команду - саджати дітей в мій літак, - розповів Володимир Григорович. - Школярів було багато, я навіть своїм кріслом поступився, і влаштувався у вантажному відсіку".

Колектив КБ зробив значний внесок в успіхи радянського ракетобудування. Створені в Харкові системи управління призначалися як для мирних космічних кораблів, так і для найбільш грізної зброї - міжконтинентальних балістичних ракет.

Я заздалегідь домовився з Сергєєвим, що цієї теми торкатися в розмові не будемо - багато що ще залишається державною таємницею.

А сам Сергєєв про десятиріччя пекельної напруженої роботи каже коротко: "Все йшло добре".

Про головних конструкторів вірогідного противника, проти яких він працював, Сергєєв особливо нічого не знав і не цікавився цими людьми. Технічну інформацію по спеціальних каналах отримував, а хто створював системи оборони проти радянських ракет, його мало цікавило.

Проза життя

Сергєєв пробув на посаді генерального директора - головного конструктора підприємства, яке потім стало називатися "Хартрон", до 1986 року. Незважаючи на свої 74 роки, був повний сил, ідей і бажання працювати. Але так склалося, що довелося піти. Ситуація тоді була не дуже приємна для Сергєєва, і сьогодні він не горить бажанням вдаватися до подробиць.

Як би там не було, настав час підбивати підсумки трудового життя. Що головне серед зробленого і досягнутого?

"Якось вдома дивився по телевізору концерт, і раптом прийшло усвідомлення того, що я все життя тільки і займався тим, що "воював"- і робив зброю. І раптом стало так тоскно. Адже можна було займатися іншим, наприклад, дарувати людям радість, щастя, як це роблять артисти..."

Мабуть, подібні сумні думки надто рідко відвідують головного конструктора. Зрештою, комусь служити людям на сцені, іншому - на місці конструктора зброї, яка потрібна для захисту, убезпечення. Та й надто високим був завжди темп його життя, дуже велика відповідальність за все зроблене. Тому нема місця всіляким "садомазохістським" думкам.

Сьогодні, наприклад, по-різному оцінюється гонка озброєнь, яку вели дві наддержави - СРСР і США. Але головне те, що успіхи радянських конструкторів, що створювали грізну ракетну зброю, дали змогу зберегти мир на землі. Потреби підприємств військово-промислового комплексу форсували розвиток науки і виробництва в інших сферах економіки. Вищі навчальні заклади розгортали надто кваліфіковану підготовку кадрів для підприємств ВПК.

На жаль, той могутній потенціал ракетно-космічної галузі, який був створений свого часу Сергєєвим і його соратниками, Україною вже багато в чому втрачений. Але навіть залишки минулої могутності дають підстави Україні на рівних з іншими вважатися серед еліти космічних держав, брати участь в престижних міжнародних проектах. Президент Леонід Кучма під час візиту до Бразилії підписав угоду про участь України в одному з таких проектів.

Свого часу В.Сергєєв і Л.Кучма взаємодіяли в роботі над космічними програмами СРСР. Президент України пам'ятає Володимира Григоровича, надсилає йому святкові вітання. Не забувають про колишнього генерального директора і, в АТ "Хартрон". Зараз, наприклад, допомагають ремонтувати квартиру.

Сергєєв у житті звик сам розв'язувати свої проблеми. Але нині з'явилися такі труднощі, з якими не впоратися. У Володимира Григоровича і його дружини, Марини Павлівни, відмовляють ноги. Вони не можуть самостійно навіть добратися до магазину, щоб купити найнеобхідніше. Тому просять сусідів. Так склалося: людина все життя забезпечувала космічні польоти з їхніми шаленими швидкостями, а тепер не може вільно пересуватися.

А вихід простий: слід забезпечити таку заслужену людину автомашиною. Своєї у головного конструктора ніколи не було. і гадки не мав про це. Україна, яка сьогодні користується солідними дивідендами від розробок Сергєєва, могла б подарувати йому до ювілею автомобіль.

Ось тільки нікому не говорить Сергєєв про цю свою проблему. Лише нам обмовився. Щоб потім пошкодувати.