Книжки М.М.Амосова

Щоденник. 8 березня. П'ятниця, ранок

Знову цілий місяць не писав. Машинка і стопка листів докоряють: "Що ж ти?"

- А навіщо?

Ох вже ці міркування про сенс - справи, життя!

Весь місяць працював по звірячому. Кожен день оперував, часто по дві операції. Ситар був у відпустці і залишив дуже важких хворих. Не всіх мені вдалося врятувати.

З початку року результати нашої хірургії хороші - смертність менше 4 відсотків. Якби так втриматися! У мене більше всіх операцій, більше всіх важких хворих, немає помилок і 7 відсотків смертність. Втім, що хвалитися, все це вже бувало в минулому, а до кінця року виходили на старі сумні рубежі. Не знаю, як буде (людині властиво сподіватися), але ніколи я ще так не знищував за помилки своїх співробітників.

І не можу переносити смертей.

Коли свого життя залишилося мало, чужі теж підвищилися в ціні.

Отже: оперую, бігаю, борюся і думаю про сенс життя! І все ж... щось не те! Шукаю причину неповноти життя. Не знайшов.

Може бути, так: зникла перспектива. Зникли ілюзії. Зник... сенс?