Книжки М.М.Амосова
Щоденник. 25 травня. Субота, ранок
Ще тиждень. Відключаюся на два дні. Було багато напруги і бід. Вранці насилу відбігав норму. Вже раніше зауважував: як хірургічні неприємності, так через день-два слабшаю. На дачі перший раз таке, думав, що зовсім відновився, по вихідних бігав до п'яти кілометрів. Виявилося - ні. Просто в травні до цього тижня не було смертей.
Почитав свій щоденник, і подумалося, хто подивиться, скаже:
- Ну і нудна людина цей Амосов. Операції та смерті, трошки про науку та про біг. Начебто у нього більше і життя немає. Де б - про природу (село все ж), про ліс, про мистецтво, про політику, про думки про сторонні предмети, про рідних, нарешті, про друзів.
Недалекою від істини буде та людина, хоча ці предмети обов'язково присутні у свідомості. Слухаєш, дивишся, рухаєшся, розмовляєш - все в думках відкликається, будить екскурси в пам'ять. Але все це так поверхнево порівняно з головними лініями мислення, що й не пам'ятається, коли пишу.
Ось хоча б дачна природа. Дуже мені в житті допомагає. Приїхали сюди перед Першим травня. Дубняк близько нас ще був голий і чорний, одні юні берізки забризкані зеленими цятками. Подалі - похмурі сосни, оживають тільки тоді, коли ліс прострілюється променями сонця при сході й заході - в мої ранкові та вечірні тренування...
Погода була тепла на початку травня, і все стало швидко оживати. Навіть занадто швидко, і намилуватися не дало. Ось уже тюльпани розцвіли і ще якісь дрібні квіточки. Листя на бузку з’явилося. Абрикос зацвів - на голих гілках. А потім, незабаром після Перемоги, весь сад вибухнув білим і рожевим кольором. Лише тиждень покрасувався, дощ пройшов - і все опало. Але вже листя вилупилося по яблуням, трава піднялася швидко-швидко. Сад став літнім, густим, зеленим. Тут і дуби приспіли, вони різні, дуби, - ранні та пізні.
Тепер вже зовсім літо, і навіть грона бузку вкрилися іржею. Попереду ще жасмин і ціла черга різних квітів. І вже передбачається смуток швидкого в'янення. Чоловік у сорок років...
Те ж і все інше: присутнє. Наприклад - економіка. Погано з товарами, скарги на ринкові ціни - "пучок свіжої редиски - рубль". Мене це мало чіпає, потреби на їжу і речі - скромні. Туфлі ношу по десять років, шиті-перешиті. Не через жадібність: підібрати по нозі не можу. Куплю і лежать, знову до старих повертаюся. Економіка країни давно вже йде вниз. Статистичні звіти я ретельно вивчаю і зберігаю. Тільки брешуть в них багато...