Книжки М.М.Амосова

Щоденник. 14 вересня. Субота, вечір

Тоскно. Цілий день небо біле, як простирадло, і капає дощ. Уже тиждень не бігаю, а ходжу по асфальтованій доріжці на своїй ділянці туди-сюди... Виконую три кілометри. Нудна справа.

(Не скигли, Амосов. "Засідання триває..." Необхідно продовжувати.)

Тиждень пройшов середньо. Писав спогади.

Говорив з міністром по телефону. Він нагадав, щоб давали заявки на капітальний ремонт - на мільйон, який він обіцяв в 1987-му році. Я відмовився: самі ремонтуємо. Запросив подивитися, коли закінчимо, і дати гроші на преміювання. Обіцяв.

Справа з ремонтом виявилася навіть захоплюючою. Щоп'ятниці обговорюємо результати, всі жваво цікавляться.

Все літо стежив за Горбачовим. Ніколи наші вожді так не спілкувалися з народом, як він. Атмосфера в країні змінюється: гласність!

Подивимося що буде далі. Паростки демократії пробивалися вже одного разу, при Хрущові, але швидко зів'яли.