Книжки М.М.Амосова

Щоденник. 13 квітня. Неділя, 10.30.

Огидна погода, похмурий настрій. Перший тиждень був дуже теплий, і почали розпускатися бруньки на каштанах. А сьогодні йде мокрий сніг, обліпив листочки, такі жалюгідні.

У понеділок дві операції. Одна дуже складна: мітральний протез і пластика гігантського лівого передсердя. Літня слабка жінка. Ледве пройшла.

У вівторок з великим запізненням літака полетів до Москви на сесію Академії медичних наук. Засідання в середу, доповідь міністра про перебудову "у світлі рішень". Науку повернути до виробництва, тобто до хворих. Вітаю і давно вже повернув.

Тільки нічого наші вчені не перебудують. Відсидяться в обороні, оскільки організаційних реформ не видно. Якщо без конкуренції виробництво йде тихо, то наука взагалі не може рухатися. Справа не зміниться від того, що тепер плани стали називати програмами. Потрібна робота за контрактами, вільна циркуляція здібних людей по країні, не обмежена прописками і квартирами. Дати права директорам або, ще краще, колективам розпоряджатися грошима і штатами. Та й самих директорів не призначати по зручності для влади, а вибирати за науковим потенціалом та організаційними здібностями. Втім, не буду поширюватися, все вже говорилося безліч разів.

У четвер о восьмій ранку було у Бураковського на обході та конференції. Володя все такий же товстий, інститутом править добре. Тільки коньяк з холодильника зник.

- Я його тепер в іншому місці тримаю...

Сподобався мені обхід. Реанімація у них мала, проте роблять до семи АШКів в день. За минулий рік вони майже нас наздогнали: 930 операцій проти наших 1002, а нині можуть і перегнати, якщо так будуть далі йти. Хворі складніше, ніж у нас. Тому з інституту пішов "з комплексом"...