Книжки М.М.Амосова

Щоденник. 8 березня. Неділя, ранок

Чорнобильський шок, здається, проходить, і в Інституті знову 460 хворих. Не знаю, чи буде весняний спад, оскільки очікують підвищення радіації.

У нас теж перебудова. Демократія пожвавилася. Повторно брали колективний договір, і було багато дебатів. Трудящі вимагають всякі блага, аж до плавального басейну і супу в буфеті. Довелося різко виступити і повернути фантазерів на землю. На спорткомплекс немає грошей, немає підрядників, немає проекту. Можливо, лише в наступну п'ятирічку, і то сумнівно. Супів в буфеті не буде, тому що немає приміщення і транспорту.

- Крім того, ви забуваєте, що у нас немає обідньої перерви, і в буфет ви ходите незаконно, за рахунок робочого часу.

Зал загудів несхвально.

- Усе хочете брати, а давати - нічого. Багато хто не більше половини часу ефективно працюють, решта витрачаєте на розмови.

Була в мене спроба укласти з анестезіологами договір про бригадний підряд: адміністрація дає їм 26 ставок на 18 чоловік, вони забезпечують всі операції - до 27 в день. Притому дирекція не вимагає відпрацювання часу, звільнився - можеш йти. За моїми розрахунками мають близько 1/5 вільного часу. Довго обговорювали, не погодилися. Вичавлюють ще дві з половиною ставки, а їх немає.

А взагалі жити в нашій країні при Горбачові стало дуже цікаво. Я вже, слава Богу, пережив всіх вождів. Тільки б не прокинутися в один прекрасний день біля розбитого корита, виявивши, що це був лише сон...