Книжки М.М.Амосова

07.06.2021 р. Кохання?

Все сталося просто. Коли ми зайшли після вечері до неї в номер - я обійняв і поцілував. Вона відповіла.

Я залишився.

Все пам'ятаю, до дрібниць. Ніколи не забуду.

У молодості і навіть з Любою - було інакше. Гірше? Не знаю.

Як дивно відчувати її всю, всією шкірою. Коли немає ніяких думок, крім відчуття. А потім притискати голову, тихенько цілувати темне волосся, з якимось особливим запахом. І думати уривками думок: "Світ вже змінився".

Вже є притулок, де можна сховатися від всяких думок. Що наука пішла вперед, а я відстав. Що нічим зайняти свій розум, коли знаєш свою бідність. Що машини обступають людину, а він метушиться, нічого не розуміючи. Допомогти не можеш, не знаєш - чим.

Тепер нічого цього не треба. Просто відчувати, лежати, притиснувшись. Нехай хвилі плескаються десь угорі, над нами. Знаю, що і вона думає те ж. Тане грудка льоду в душі. Зрада?

Те саме - присутність. Може тому вона тихенько прибрала руку, щоб не помітив. Я помітив.

- Не треба, не думай.

Поцілувати. Притиснутися самому. Захистити. Захиститися.