Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

Останнi чотири роки назву так: експериментальне життя.

Вже перед ювiлеєм вiдчув, що старiю. Хитало, слабкiсть. Хоча продовжував свою фiзкультуру: "пiдтюпцем" i 1000 рухiв.

Засмутився, але придумав гiпотезу для пояснення. Старiння запрограмовано в генах: вiд нього зменшується функцiя всiх органiв, напружуватися не хочеться - йди на пенсiю. Коли людина перестає працювати, вона детренується, функцiя ще знижується, i це ще прискорює старiння. Щоб розiрвати це порочне коло, потрiбно змусити себе сильно збiльшити фiзичне навантаження. Так, через фiзкультуру я припускав зупинити старiння i навiть у якiйсь мiрi омолодитися.

Так народився експеримент.

Знав, що серце неповноцiнне: збiльшено в пiвтора рази, 8 рокiв живу зi стимулятором, є маленький аортальний порок, i буває стенокардiя. Ризик? Так, але що менi втрачати? Старiти без опору? Огидно.

Спочатку я визначив собi 5 км бiгу, 2500 рухiв гiмнастики, половину - iз гантелями 5 кг. Входження в новий режим зайняло три мiсяцi i пройшло без ускладнень.

Через пiвроку експерименту старiсть вiдступила. Повернувся до сiмдесяти рокiв. Бiгав 6 км, швидко ходив, майже не хитався, зникла стенокардiя.

I от отут мене занесло: я втратив пильнiсть.

Число вправ iз гантелями збiльшив до 3000 i навiть став пробувати 10 кг. Взагалi, почував себе вiдмiнно. Хвастав! Iнтерв'ю давав. Написав брошуру "Експеримент" i книжечку зi своїми фiлософськими iдеями "Розум, людина, суспiльство, майбутнє".

Я розумiв, що самопочуття сильно залежить вiд психiки: людина переконала себе - i задоволена. Але не може ж ейфорiя триматися довго! Тому уваги не звернув, коли серце на рентгенi збiльшилося в розмiрах: "Натренувалося - i збiльшилося!"

В iнститут ходив регулярно раз на тиждень. У 1994 i 1995 роках вiн працював... скажемо - пристойно. Книшов добре директорував. Дуже багато спiвробiтникiв побували за кордоном i навiть попрацювали там по декiлька мiсяцiв. Проявили себе молодi хлопцi - Iлля Ємець i Василь Лазаришинець. Перший ще менi асистував, а другий - уже зовсiм нова генерацiя. Вони зрушили проблему маленьких дiтей, що я так i не змiг вирiшити. Засвоїли операцiї, що у нас нiколи не виходили. Пройшли через перiод високої смертностi, чого я не витримував - зупиняв спроби.

Старi бiйцi - Зиньковський, Ситар, намагалися не вiдставати i багато оперували. Теж мали успiхи i робили новi операцiї. Висунувся Толя Руденко - вiн зайнявся септичними захворюваннями серця.

Прорiзався i новий адмiнiстратор - заступник директора - Вiтя Максименко. Дуже дiловий товариш! I мiй друг.

У 94-му роцi я купив комп'ютер - старої конструкцiї, (386-й): хлопцi - кiбернетики влаштували. Лора Касаткiна навчила "Лексикону". Дуже сподобалося: на ньому написав ще одну нову книгу "Подолання старостi". С.Б. Шенкман видав її в Москвi. I навiть заплатив - дуже до речi!

Навеснi 1996 р. при обстеженнi виявилося, що серце ще збiльшилося в розмiрах, i погiршилася функцiя. Довелося вiдступити: скоротив бiг до 2 км. Але гiмнастику не змiнив. Серце обстежував кожнi пiвроку, не покладаючись на гарне самопочуття.

Тiєї ж осенi знайшли нове збiльшення серця i зниження функцiї. Повернулися приступи стенокардiї, хоча i легкi.

Здався i перестав бiгати, замiнив ходьбою. Засмутився.

Вдома атмосфера полiпшилася: Лiдi полегшало. Молодi переїхали на нову квартиру, дуже близько вiд нас. Саме головне: Анюта пiшла до школи. До нас приходила кожний день - радувала.

В iнститут як i ранiше ходив раз на тиждень. Роботою його був задоволений. Але... уже не моєю роботою. Тому, вiд половини зарплати "почесного директора" вiдмовився: не вiдпрацьовую.

День народження - грудень 1996 в iнститутi вiдзначили таки грандiозно, iншого слова не знайду. I описувати не буду. Душею й органiзатором усього святкування, як завжди, була Аня, мiй колишнiй секретар.

Усе закiнчилося великим застiллям. Я дотримувався обережностi в їжi i питвi, але все одно - дуже утомився. Пiднятися по сходах без допомоги ще зумiв. Але квiти в квартирi стояли пiвмiсяця.

Зрозумiло, я не мiг не думати "про проблеми". У тому роцi вiдбулися зрушення в моєму свiтоглядi: я засумнiвався в розумi, у його можливостi управляти складними системами через моделi.

Почалося з того, що С.С.Азаров познайомив мене з книгою I.Р.Пригожина "Порядок iз хаосу", що трактує iдею самоорганiзацiї. Вона мене дуже заiнтригувала.

Простий приклад - морозний вiзерунок на вiкнi: вода, мороз i скло - i такi складнi картини! Подихайте на них - стануть. Але через пiвгодини вже новий вiзерунок - i зовсiм iнший: складнiсть виникає сама по собi, без керуючого розуму i його моделей.

Суть iдеї самоорганiзацiї складається в наступному. Матерiя неурiвноважена. Частки її спроможнi з'єднуватися одна з одною з утворенням складних структур. Цьому сприяють коливання внутрiшньої енергiї, випадковi зовнiшнi впливи. Процес ускладнення йде стрибкоподiбно через бiфуркацiї, тобто через вибiр одного з альтернативних шляхiв подальшого нарощування складностi структур i нових бiфуркацiй.

Ускладнення йде не тiльки вiд розуму i його планiв-моделей, але i на рiвнi "нижнього поверху", через прямi взаємодiї мiж елементами. При цьому на кожному її етапi можливий i зворотнiй напрямок - убiк розпаду складностi аж до елементiв, до хаосу. Але новий "порядок iз хаосу" буде вже iншим. Це не означає, що "розум скасовується", але його можливостi "управляти по моделях" обмежуються.

В деталях самоорганiзацiя непередбачена: можливi лише ймовiрностнi прогнози по тенденцiях.

Вся еволюцiя подає результат процесiв самоорганiзацiї. Вона почалася вiд моменту першого вибуху, вiд якого пiшов ланцюжок народження й ускладнення структур: самоорганiзацiя атомiв породила неорганiчнi молекули. Самоорганiзацiя їхнiх молекул призвела до органiчних речовин. Далi випливала бiологiчна еволюцiя "живих" систем: клiтини --> органiзми --> спiвтовариства.

Кожний новий етап еволюцiї характерний новим (головним) "прошарком самоорганiзацiї", поданим своїм "кодом" структур. Його результати закрiплюються в органiзацiї (розумi!) системи бiльш високого класу спроможної до пiдтримки своєї цiлiсностi. Але в ньому вже закладаються зачатки нового "прошарку", що породжує непевнiсть i можливiсть виникнення нової системи, бiльш високого класу.

Так, структури з молекул (це гени та бiлки) породили рiзноманiтнiсть бiологiчних видiв. Вершиною стала людина. Новий прошарок: нейрони лобових часток мозку. Самоорганiзацiя нейронних мереж вилилася у творчiсть: промова i винаходи. Вони перетворили первiсну зграю в суспiльство - державу. Звiдси новий виток розмаїття суспiльств - вiд самоорганiзацiї слiв-iдей i технiки. Вихiд - комп'ютери. Вiд них народиться Штучний Iнтелект, що обiцяє такий етап - техногенну еволюцiю. Аж до Всесвiтнього Розуму!

Самоорганiзацiя обмежує претензiї на "розумне" керування людиною i суспiльством. Воно передбачає створення точних моделей, але це неможливо для самоорганiзованих систем. Тому управляти можна тiльки з ймовiрним виходом. Проте, наука пiдвищує ймовiрностi.

Новий рiк - 1997-й. Ходити стало ще важче. Признавався - вiд старостi. Не допомiг експеримент. Правда, усi внутрiшнi органи здоровi. Аналiзи - вiдмiннi. Ураження серця, певно, наростало, хоча нашi лабораторiї не вказували на це. Мої учнi виявилися не на висотi. Як i я самий.

З весни стало ще гiрше. Впевненостi у фiзкультурi вже немає. Але тодi - навiщо убиватися?

Нi, не мiг зупинитися. Поки не вiдбулася катастрофа: 22 вересня був стрес - зубний бiль. Коли пiшов на прогулянку, виявилося що йти не можу через сильну задишку. Довелося сiсти на ослiн. На схiдцях зупинявся двiчi. Це значить: "гостра серцева недостатнiсть".

Гiмнастику скоротив удвiчi.

Серце на рентгенi - велике.

Iменини вiдсвяткували по тому ж ритуалу, як i ранiш - пишно i всiм iнститутом. Описувати не варто.

Не знав, як доживу до наступних.

У 1997 роцi iнститут адаптувався до нових умов i навiть мав успiхи: 1550 операцiй з АШК. Смертнiсть - 9%. Оперують зовсiм маленьких дiтей. Але операцiї стали платнi: з АШК - 700 доларiв - за лiки (i клапани). Це в тридцять разiв дешевше, нiж у Штатах. Правда, три чвертi хворих знаходять грошi в органах охорони здоров'я та у спонсорiв, чверть - сплачують свої. Але деякi не можуть знайти - їм вiдмовляють. Це значить - їдь умирати. Жахливо.

Успiхам учнiв радiв.

У моїй громадськiй дiяльностi в 1997 роцi був сплеск активностi. Разом iз Борисом Миколайовичем Малиновським i нашими вiрними помiчницям - Вiрою Борисiвною Бiгдан i Тамарою Iванiвною Малашок, провели соцiологiчне опитуванння через газети громадян України. Одержали 10 тисяч вiдповiдей. Опрацювали, маємо результати, подiбнi тим, що були отриманi в 1990 р. Цифр занадто багато. От суть: народ дуже бiдний, незадоволений владою i демократiєю. Старшi хочуть назад в соцiалiзм i в Росiю, молодi - вперед i в Європу. Вся робота та iдеї були пiдсумованi в брошурi "Iдеологiя для України". Результати друкували майже всi головнi газети Києва. Перебiльшувати не буду: впливу на полiтику робота не зробила. Але я був - "при справi". Ще - спiлкуванням балував "Клуб професорiв" при Будинку вчених. Його теж органiзував Б.М.Малиновський.

Ще декiлька слiв - про обставини життя.

Лiда, слава Богу, останнi два роки почувала себе не погано.

Анюта учиться в третьому класi - на п'ятiрки.

Молодь - процвiтають у своїх кар'єрних справах.

Були небiжчики серед старих друзiв. Але описувати їх я вже не в змозi. Страшно оглядатися.

Залишилося пiдвести пiдсумки експерименту.

Великi навантаження безсумнiвно кориснi. Два роки почував себе добре, молодщим рокiв на десять. Всi внутрiшнi органи, крiм серця, i тепер служать вiдмiнно. За це говорять аналiзи i вiдсутнiсть захворювань.

Я не розраховував на значне омолодження, бiльше - на уповiльнення старiння. Думаю, що надiї виправдалися. Якби серце було здорове, (i був би розумний!) мiг би протриматися до 90 рокiв. Правда, "гени старостi" пiдступнi i дуже iндивiдуальнi.

Не знаю, чи довго можна тримати пiд контролем рухову сферу. Скутiсть i хибка хода - це реальностi старостi. Але фiзкультура повинна частково компенсувати невпевненiсть рухiв.

Саме страшне для вченого - ослаблення пам'ятi, втрата здатностi до творчостi. Ця перспектива мене турбує бiльше, нiж труднощi при ходьбi. Чи одержав я докази активацiї мислення? Важко сказати з упевненiстю, але скорiше "да", чим "нi". Судiть самi. За три останнiх роки я написав три брошури i три книги. Не утримаюся - перерахую: "Здоров'я", "Експеримент", "Суспiльство: оптимальнiсть i розумнiсть", "Подолання старостi", "Мiй свiтогляд ", "Iдеологiя для України". Крiм того, написав декiлька статей у журнали i газети, давав багато iнтерв'ю.

У всякому разi, вiд експерименту в мене було саме головне - впевненiсть у майбутньому. Жив, не оглядаючись на вiк: з iнтересом, хоча i без операцiй, без лекцiй, без iнститутської тяганини. Тепер майбутнє скоротилося. Але робота продовжується: мої теми невичерпнi, а припинення думки - смертi подiбне.

Та й надiя не загублена, а раптом удасться скомпенсувати серце? Природа могутня.