Голоси Часiв
Доповнення вiд листопада 2000 року.
Уся книга спогадiв писалася в поспiху: договiр з видавцем був пiдписаний у лютому 1998 року, з обiцянкою надрукувати до ювiлею, до грудня. Квапився писати: ранньою весною я вiдчув наближення кiнця. Не те щоб хотiв "залишити слiд" - не помилявся на свiй рахунок - залишати нiчого. Потрiбно було тримати себе, пручатися ... перед чим? Хотiв написати "перед смертю", але дуже бундючно звучить. Скажемо - перед "чимось". Для цього робота - кращий засiб. Книжку дописав перед самим вiд'їздом на операцiю, не встиг навiть перечитати.
Кiнець не вiдбувся. Але досвiд "наближення" - близького - "туди" - придбав. Виявилося: не страшно. Повернувся, дописав пережите, i знову квапливо - потрiбно було термiново здавати до друку.
Положення зi здоров'ям визначилося уже влiтку 1998-го: ясно, що не вмру. Однак настрiй залишався досить кислим. Я бадьорився, фiзкультуру робив iз дня повернення, поступово збiльшив гiмнастику до - 2000 рухiв, але без гантелей. Через слабкiсть ходив повiльно, кiлометр - два, хоча серце працювало добре. Думав, що вже i не розкручуся.
У той час - у серпнi 98-го, я написав: "Експеримент закiнчено!" Не хочу це змiнювати - нехай залишиться як пам'ять.
Не очiкував, що пiднiмуся з колiн: тиск пiдвищувався, голова болiла, хитало. Здавалося: старий. Але по iнерцiї - працював. 2500 рухiв. Прогулянки. Потiм - легенько - гантелi. Лiкарi говорили: "Не смiй напружуватися! Шкiдливо для клапана". Не слухався.
До ювiлею - (85 рокiв - грудень 1998) - одержав обiцяне - видали книги: цю - "Голоси часiв", i "Свiтогляд". Невiдомi благодiйники подарували новий комп'ютер, Вiрочка Бiгдан навчила користуватися. Усi разом: пiдживлення енергiєю. Знову почав мудрувати над "долями свiту i сенсами буття". Минулим лiтом (1999 р.) написав велику статтю "На порозi нового столiття" - опублiкували в декiлькох гарних газетах i журналах. Восени 1999 року "Вагриус" перевидав "Голоси" у Москвi. Приємно.
Але радостi життя не почував. Старiсть наступала.
Тодi i вирiшив: зневажити. Вiдновити "експеримент"!
Збiльшив навантаження: 3000 рухiв, 1200 - з гантелями. Почав бiгати в скверi, довiв до 30 хвилин. Плюс - година ходьби. За лiто й осiнь 2000 р. - змiцнився i навантажуюся без напруги. Тиск не вимiрюю, голова не болить, лiки не п'ю. (Нi - таблетка аспiрину для клапана). Прийшло вiдчуття здоров'я, майже таке, як у 1995 пiсля першого успiху експерименту. Омолодився? Сказати так - остережуся. Бiгаю? Так. Але на сходах - хитає, рухи невiрнi, координацiя страждає. Знаю, що в будь-який день може, щось трапитися й усе пiде нанiвець. Готовий: досвiд є. У листопадi зробили знiмок серця: воно не збiльшилося, незважаючи на великi навантаження. Буду продовжувати експеримент.
Чи боюся за клапан, за шунти? Так - боюся. От через рiк потрiбно змiнювати стимулятор. А там i п'ятилiтнiй термiн клапану пiдiйде до кiнця. Обстежуюся раз на пiвроку: серце зменшилося до розмiрiв 1994 року.
Я не обманюю себе: моє життя потрiбне хiба що дружинi. Перейшов на пенсiю, але два рази на мiсяць ходжу пiшки в iнститут - вiдпрацьовую потребу спiлкування: колишнi пацiєнти, друзi, учнi, "чайники" - винахiдники завиральних iдей. Листи. У вченiй радi по дисертацiях усе ще головую. На засiдання ходжу. (Правда, якщо перестану ходити, то нiхто i не помiтить вiдсутностi). Журналiсти балують увагою: "паблiситi". Читаю, "Свободу" слухаю, новини дивлюся. Текучка.
Головне не в цьому. Воно - у роботi над колишнiми темами по фiлософiї: розум, психiка, суспiльство, майбутнє. Усе потрiбно переглянути через призму самоорганiзацiя. Сиджу за комп'ютером по кiлька годин. Не почуваю збiднiння розуму, хiба що пам'ять стала трохи гiрше. От тепер Вiра Борисовна Бiгдан залучає до Iнтернету. Сторiнку для мене вiдкрила. Сподiваюся не вiдстати вiд прогресу. Плюс - заняття для замiни спiлкування.
У травнi 2000-го приїжджав на конференцiю мiй рятiвник - Корфер. Був у нас дома. Показував йому рентгенознiмки, аналiзи. Доповiв про експеримент, про гантелi, бiг. Вiн розсмiявся i сказав забавну фразу:
- Незважаючи на гирi - усе добре!
"Не дивлячись!" Який? Але навантаження не заборонив. Пообiцяв перешити клапан, коли зiпсується. Навiть у столiтньому вiцi.
Тому - живемо. Експеримент продовжується.