Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава четверта. Вiйна.   >   1942 р. ЦУГ- апарат. Нагорода.

1942 р. ЦУГ- апарат. Нагорода.

Три тижнi працюємо, як проклятi. Щодня з восьмої ранку до другої ночi. Якби ранiш сказали, не повiрив би, що можна витримати. Сестри - тi взагалi не знаю, чи сплять? Ще: створили щелепне вiддiлення. Тепер нам усiм легше. До речi, того хлопця, прооперованого в перший день, вони шинували по справжньому i вiн уже сам навчився собi зонд вставляти. Набряк спав, лiве око вiдкрилося, вiн навiть намагається щось говорити, тiльки зрозумiти важко. Одна Шура Маташкова його розумiє.

18 лютого випробували новий ЦУГ- апарат i наклали перший гiпс на стегно. Iвана Iвановича доведеться цiлком перевести на гiпсування.

У нашому вiддiленнi бiля ста найтяжчих нетранспортабельних iз переломами стегна, пораненнями колiнного суглоба.

Вже цi колiннi суглоби... Бочаров (та й сам Юдин) пiдтверджують, що глухий гiпс iз ними робить чудеса. Мов, якщо почалося гнiйне запалення - артрит - достатньо розкрити порожнину суглоба, накласти гiпс, i усе буде в порядку. Ми вже зробили десяток таких операцiй, загiпсували, але бажаних результатiв поки не досягли.

23 лютого. День Червоної Армiї - наше вiйськове свято. Зведення гарнi, поздоровлення, накази.

З ранку наклали два високих гiпси. Iван Iванович уже сам накладає, я тiльки допомагаю.

О одинадцятiй годинi в перев'язувальну заявилося начальство: комiсар ПЕП-а Хаминов, Медведєв. Я у фартуху, руки в гiпсi.

- Що-небудь трапилося?

- Товариш вiйськлiкар третього рангу! Командування ПЕПа нагороджує вас iменним годинником за вiдмiнну роботу пiд час зимового наступу.

От уже нiяк не очiкував! I за що? Що половина газових умирає, що лежали iнодi по три днi не перев'язанi?

Я сказав: "Дякую". Комiсар поправив, жартуючи:

- Служу Радянському Союзу, потрiбно говорити. Ну, ми пiшли, працюйте.

Пiсля цього всi розглядали новий годинник.

Приємно. Якби ще пораненi не вмирали, i фронт рухався, зовсiм би жити можна.