Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава четверта. Вiйна.   >   1943 р. "Угiльна" - початок.

1943 р. "Угiльна" - початок.

Пiд'їжджаємо до Угiльної вже при мiсяцi. Помiтнi будиночки помiж голих величезних дерев. Багато зруйнованих, залишилися лише грубки, припорошенi снiгом, та чорнi труби. Оклякли цiлком - цiлий день на такому морозi. Одягненi звичайно, як у Калузi: гiмнастерка та шинель.

Машини стали бiля крайнiх будинкiв. Холодно, накурено i тiсно. На пiдлозi, на лавках, на грубцi лежать пораненi. у наступних будинках - те ж саме. Все село забите пораненими, привезеними сюди прямо з полкiв.

Бiля напiвпорожньої хати вивантажилися. Уклалися прямо на пiдлозi, без їжi. Була одинадцята година вечора.

* * *

Пiдвiвся, коли ледве позначилося сiре вiкно. Розштовхав начальника АГЧ, i пiшли на розвiдку.

У селi будинкiв сто, розкиданих у радiусi пiвтора-два кiлометра. Третя частина зруйнованi, або спаленi. Мiж будинками - окопи, наполовину засипанi снiгом - переднiй край нашої оборони. У центрi села є школа, але вiд неї залишилися лише стiни та дах.

Майже всi надвiрнi будiвлi в будинках уже розiбранi на паливо. Будинкiв придатних для житла, немає. Велика частина зайнята пораненими.

Але нових поранених потрiбно приймати, i наша перша справа - розгорнути перев'язувальну. Нарештi знайшли хату: досить велика кiмната i поруч, за грубкою, закуток. Канський встановив у сiнцях автоклав, i години до третьої перев'язувальна на два столи була готова.

До полудня вже прийняли поранених. Прийняли - це значить, що старша i молодша сестра обiйшли "свої" територiї i порахували "по головах". Триста двадцять чоловiк у двадцятьох восьми хатах. Насамперед, їх потрiбно годувати. Чеплюк установив казан, розiбрав сарай i зварив кашу, але як її роздати? Посуд був ще на станцiї. Почали розносити в казанках, цебрах.

Як тут не вистачало людей! У Калузi ми мобiлiзували дружинниць, а тут населення було евакуйовано. Санiтарiв у нас усього вiсiмнадцять - половина ще не прийшли з обозом, iншi зайнятi на заготiвлi дров.

До полудня пiднялася заметiль i замела путiвець, що звертав до Угольної iз наїждженого битого шляху. Машина вже не пройшла, тiльки конi. Обозники довго шукали дорогу i пiдiйшли тiльки вночi.

До темноти я зумiв заглянути в сусiднi з перев'язувальною будинки - картина була невесела. Багатьох поранених потрiбно було оперувати - вони лежали в первинних пов'язках, iз полкових пунктiв.

У перший день ми оперували чотирьох. Менi попався поранений у груди. Рана злiва на грудях, велика - знесено п'ять ребер, зяють сiрi дихаючi легенi. Довелося зробити операцiю ушивання пневмотораксу. Наклали тугу пов'язку, вiднесли в сусiдню хату, поклали на грубку. Надiї майже нiякої.

У iнших трьох поранених були ушкодження судин з омертвiнням кiнцiвок, i їм зробили ампутацiї - два плеча i одна гомiлка.

Опiвночi роботу закiнчили, тому що далi упиратися було безглуздо - у темрявi вибрати поранених, що потребують термiнових операцiй, неможливо.

Всi лiкарi i перев'язувальнi сестри вляглися прямо на пiдлозi в закутку. Було дуже холодно.

З самого ранку почали надходити новi пораненi. Важких везли на конях прямо з полкiв, а ходячi йшли пiшки. Я намагався органiзувати щось начебто сортування - звiльнили одну велику хату. Але... через час "сортувальня" була наповнена.

Найважливiша задача - перев'язувальна. Жодного придатного будинку. Потрiбний великий намет, iз бочкою замiсть грубки. Насилу натягнули її: коли не йшли в замерзлу землю, довелося заморожувати у лiд. Це потребувало часу. Тiльки до полудня розтопили пiчку i розгорнули сiм столiв.

Об одинадцятiй вечора робота завмерла, i уся Угiльна занурилася в темряву. Сестрам i санiтарам велено вiдвiдувати свої хати.

9 лютого наша бригада працювала в перев'язувальнiй. Начальник органiзував перевезення до перев'язувальної на санях. Тут санiтар Бессонов iз помiчником розвантажували i ставили носилки на пiдлогу бiля входу. Далi роздягали. Стягували шинель, ватник, валянки i пораненого клали на стiл. Отут знiмали лише частину одягу, де потрiбно оперувати. Але Лiда Денисенко стояла бiля iнструментального столу в стерильному халатi, як належить.

До вечора пiдрахували: сорок чоловiк, iз них чотири ампутацiї.

Крiм перев'язувальної, органiзували "летючку". Це Лiдiя Якiвна з Машею i з санiтаром, навантаженi стерильним матерiалом, шинами i бинтами, ходили з будинку в будинок i перев'язували поранених на мiсцi. Хотiлося хоч чим-небудь допомогти тим, хто чекає черги в перев'язувальну.

Господарники вже зумiли забезпечити водою, три рази готували їжу, у кожний будинок завезли трохи дров. Пiчки топили самi пораненi. Страшно, раптом де-небудь спалахне пожежа. Але iншого виходу не було, один санiтар на три-п'ять будинкiв. Звичайно, вiн чергував беззмiнно i спав iз пораненими. Тiльки палатнi сестри мали одну невеличку хату для сну.