Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

Життя йшло в темпi оволодiння операцiями, перелiк був уже поданий. Але крiм того: наука, культура, дружина i любов, спiлкування, еволюцiя поглядiв. Грошi i речi. Даю стислi пояснення до хiрургiї.

От перше видалення легеня, 19 жовтня 1949 р. Все пам'ятаю. Хлопець рокiв шiстнадцяти, iз села. Гнiйна мокрота до 300 кубикiв у день. Запах, як вiд падалi. Пiдвищена температура, виснажений, ледь рухається. Майже небiжчик. На рентгенi - темна права легеня з округлими просвiтлiннями. Дiагноз: множиннi абсцеси, майже гангрена, "мертва легеня". Врятувати? Тiльки операцiя. "Життєвi показання". Мати плаче. Попереджую:

- Тiльки видалення легеня. Дуже небезпечно, навряд чи перенесе.

Згодна, куди їй дiтися?

Операцiя пiд мiсцевою анестезiєю тривала шiсть годин. Методика вже була вiдпрацьована на трупi, малюнки вивченi в Москвi в бiблiотецi. (У натурi операцiї не бачив.) Процес запалення тягся декiлька рокiв, тому спайки - залiзнi, судини i бронх кореня легеня - один суцiльний рубець. Коли вийшов з операцiйної, не мiг стояти, насилу доплiвся до ординаторської i повалився на канапу.

Щастя не лишило хлопця - видужав. I мене теж, одержав моральне право на такi операцiї. Потiм вже усе йшло легше.

Саме операцiї на легенях вивели мене в люди, читай - у хiрурги. Довгий час був лiдером у легеневiй хiрургiї, особливо - у туберкульозi. Коли пiсля перших семи операцiй видалення легенiв з одною смертю, послав статтю в журнал "Хiрургiя" редактор Левит повернув: "надiшлiть завiрене пiдтвердження вiд адмiнiстрацiї". Не повiрив: вiдкiля, мовляв, такий узявся? Адже були посланi рентгенознiмки до i пiсля операцiї. Я розсердився, не став посилати.

- Йдiть ви... туди - сюди!

Бенефiс був у Москвi, у великому залi у груднi 1951 року, коли вже зробленi сотнi операцiй, i написаний чорновик докторської дисертацiї.

У тi роки в Союзi починалася грудна хiрургiя i з iнiцiативи А.Н.Бакулева i П.А.Куприятнова щорiчно збиралися конференцiї. Я ризикнув послати заявку аж на двi доповiдi: резекцiї легенiв при гнiйних i туберкульозних процесах. Прийняли обидвi, включили до порядку денного.

Доповiв добре, мав успiх. Бакулев пiсля доповiдi покликав.

- Вiдмiнний матерiал, була б гарна кандидатська дисертацiя.

- У мене вже є докторська, по туберкульозу, але боюся подавати - заклюють фтизiатри.

- Давайте менi, я подивлюся.

Так я одержав покровителя. Це важливо для мене - безрiдного провiнцiала.

Iншi операцiї на органах грудей описувати не буду: дуже спецiально. Самi важкi були при раку стравоходу.

Наука притягала завжди, як себе пам'ятаю. У iнститутi заважав проект, але усе ж на кафедрi фiзiологiї з чимось копошився. У Череповцi, придумував механiзми мислення i регулюючi системи органiзму. Слiди цих iдей i тепер використовую.

Пiсля захисту в 1948-му вiдразу став шукати куди далi? У доктора! Спочатку думав про шлунки, але отут пiшли легенi. Першi - гнiйнi i раки, потiм - туберкульоз. Хворих таких - маса, запущених кавернозних. Самий час - видаляти уражену частку або навiть весь легень. Потiм правильним лiкуванням i режимом можна повернути процес назад. До мене сiм операцiй зробив Л.К.Богуш померло в нього двоє хворих. Звичайно, були публiкацiї з Заходу, але - не так щоб блискучi.

Так я почав оперувати туберкульоз. Справа пiшла. Смертнiсть була низька - 2-3 вiдсотки. Пiсля операцiї хворi долiковувалися в обласному санаторiї. До 90 вiдсоткiв видужували. Усi задоволенi.

Цю жилу я i почав розробляти. Створив лабораторiю по фiзiологiї подиху, Лiда допомагала. Завели сувору документацiю. Видаленi частини легенiв Iсак дослiджував i зберiгав у бочцi з формалiном. Зрiзи з них я возив на консультацiю в Ялту та у Київ. Готувався, що професори не повiрять, як колись Левит. Воно потiм так i було, але Бакулеву всi матерiали показав, i вiн мене прикрив. Докторська дисертацiя була готова до 1952 року. Два солiдних томи, текст i додатки, по 500 сторiнок.

Був широкий фронт в операцiях, але усе потрiбно опублiкувати. Тому в 1950 роцi задумав видати книжечку "Збiрник робiт хiрургiв Брянської областi". Я один написав усi 15 статей, але собi взяв авторство тiльки в трьох, iншi розписав своїм помiчникам. От вона - книжечка в 100 сторiнок.

Кадри. Таке нудне канцелярське слово, а як пiд ним багато пам'ятi.

Спочатку було в мене два ординатори. Потiм Саша Шалiмов поїхав - стало чотири. Через два роки приїхала наша лiкарка з ПРГ - Малахова. З онкодиспансера перейшов до нас Ваня Дедков.

На початку я не дуже давав оперувати помiчницям, занадто сам любив цю справу. Але наплив хворих увесь час зростав, я вже не мiг охопити усього. Так ординатори перейшли з гриж i апендицитiв на шлунки, а потiм i на легенi. Результат - вiдмiннi хiрурги. З трьома з них потiм приїхав Київ пiкорювати. I - успiшно. У професори вийшли...

Сiм'я. Ду-ж-же важка тема! Три роки свободи пам'ятав i шкодував. I на сторону погляди кидав, каюсь. Лiда при всiх її вiдмiнних якостях, мала важкий характер. Максималiстка! Нi, вона нiколи, пiдкреслюю - НiКОЛИ не дорiкала мене, не висловлювала пiдозр. Сiмейних сцен мiж нами не було. Вона просто замовкала. Могла - i на тиждень. Для мене - це нiж гострий.

А отут ще її громадська дiяльнiсть: iдейна комунiстка, партiйним секретарем лiкарнi була весь час, поки в Брянську жили.

Свiй педiнститут Лiда закiнчила в 50-му роцi. Їздила на сесiї, як я колись. Одержала диплом, узяла трохи годин у фельдшерськiй школi. (Забув написати - я там викладав хiрургiю). Я б уже не заперечував, якби пiшла вчителькою, запрошували. Так - нi!

- Хочу бути хiрургом.

Жили весело, у гостi ходили, самi приймали. Влiтку на машинах усiєю кампанiєю за мiсто виїжджали. У Iсака був "опель-капiтан".