Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава шоста. Київ.   >   1952-53 рр. Київ. Доктор наук.

1952-53 рр. Київ. Доктор наук.

Життя прискорилося: замигтiли київськi роки...

Перший рiк. Дали квартиру в будинку при iнститутi: кiмната 15 метрiв, прохiдна кухонька 2 метра. Погано i тiсно. Повернення до Москви 1946-го.

Ще гiрше - примiщення для хворих: 20 лiжок у чужому вiддiленнi. Помiчники: Гриша Горовенко та Iван Слепуха. Тiльки оперувати нiкого - фтизiатри не довiряють. Але в госпiталi iнвалiдiв дали вiддiлення 50 лiжок - клади будь-яких хворих. До мене працював ортопед Бабич. Думаю: антисемiтизм.

Полiтика на верхах мало цiкавила: Сталiн царював, народ рапортував, когось висували, когось засували (нiби - навiть Молотова?). Був з'їзд партiї, але я не прочитав жодної газети. Вознесенського, що керував вiйськовою економiкою, розстрiляли. Туди ж Кузнєцова з товаришами з Ленiнграда: черговi вороги народу i шпигуни. Але зробили тишком, без театру, оголосили тiльки вирок.

Продовжувалася вiйна в Кореї. Не вiрив, що напали пiвденнi корейцi, я то знав лицемiрство комунiстiв. Атомна погроза вже позначилася, у нас теж бомба є. Уява ворога в американцях за вiйну сильно зблiдла. А тепер ще цей антисемiтизм! Нейметься!

* * *

Начальник госпiталю пристойний. Але будинок на Подолi, знаходиться вiд Тубiнституту за 5-6 кiлометрiв, бiльше часу на поїздку. "Москвича" у Брянську продав, вiн зовсiм вийшов з ладу. Були грошi на машину, купив знову "москвича". Вирiшив проблему транспорту. Тiльки заливання води в радiатор мучили.

* * *

На органiзацiю операцiй витрачено два тижнi. Лежав на "тахтi", жорстоко тужив. Дуже жорстоко. Проклинав усiх i вся. Але з Лiдою не сварився, вона захоплена iнститутом. Розумiв.

Живи, Амосов, борися, немає зворотної ходи!

З першого десятка операцiй в iнститутi була смерть на столi. Не впорався, виник пневмоторакс на другiй легенi. Матюкався про себе.

Хворi пiсля поранень в iнвалiдному госпiталi важкi - абсцеси в легенях навколо осколкiв, плюс багаторiчнi гнiйнi плеврити - рубцi, як залiзнi. Операцiї тривали по 4-5 годин. Помер один: величезна пухлина средостенiя, iз проростом в аорту. Не справився з кровотечею.

Була вiддушина: їздив оперувати в Брянськ. Там по менi тужили. Малахова переїхала в Київ уже до Нового року, з'явився надiйний тил - лiкар пiд рукою в будь-який час. Незабаром i Iван Дєдков приїхав.

У сiчнi прийшов лист вiд Iсака. От що писав: "У Брянськ не приїжджай, на тебе завели кримiнальну справу. Нiбито ти експериментував на хворих, видаляв здоровi органи. На бочки з препаратами поставили печатi, мене допитували. Iсторiї хвороби вилучили. Партiйнi збори на чолi iз секретарем Iгрицькою пiдтримало слiдство. Всi друзi - у панiцi".

Я не придав значення - абсурд! Але їздити перестав. Хворi тут пiшли.

Вже пiсля смертi Сталiна, коли "справу лiкарiв" прикрили, менi роз'яснили - була велика небезпека. Один слiдчий хотiв на менi кар'єру зробити. I зробив би! Так що, спасибi товаришу Сталiну, вчасно помер.

Але смерть вождя потрясла суспiльство. Вся країна лила сльози. Лiда теж. Чутки про Москву: давка при похоронi до смертовбивства. Мене смерть вождя не схвилювала, хоча побоювався гiршого: Берiї не довiряв. Обiйшлося. Навiть легше зiтхнулось, як поховали вождя. Рапорти з газет зникли.

Тепер багато написано про Сталiна: поки йде очорнення. Але не виключаю, що воскресне. Пригадаємо Наполеона.

Новi правителi: Маленков - Совмiн, Хрущов - партiя, Берiя - КДБ. Народ задоволений, що Жукова знову пiдняли до наркома. Велика амнiстiя налякала публiку. У 21-му роцi НК iз бандитами хоробро справилася: "До стiнки!"

У квiтнi ми з Iсаком їздили в Горький захищати дисертацiю.

Подiя важлива, але описувати не буду: усе пройшло як треба. Опоненти - Є.Л.Березов, Л.К.Богуш, Б.А.Корольов - дружно хвалили. От тiльки на вечерю не прийшли, сидiли ми з Iсаком i Туровим як дурнi.

Через пару мiсяцiв загинув Iсак. Ввечерi прийшов iз гостей, сильно п'яний i помилково випив каустик. Спалив стравохiд i шлунок до повного омертвiння. Врятувати не змогли, через два днi помер. Я їздив на похорон. Залишився син рокiв трьох. Посумував iз Вiрою, уже вдовою. Замiж вона не вийшла. У 70-х роках приїжджав у Брянськ на ювiлей лiкарнi. Захирiли, хiрургiя слабка.