Голоси Часiв
1953 р. Кафедра.
От я став доктором. У Харковi кафедру запропонували - погана. Вiдставити. Вiдразу запросив київський директор, на кафедру хiрургiї сангiг факультету. Клiнiка на вулицi Рейтерськiй, теж погана. Але - Київ. Погодився.
Оголосили конкурс i у вереснi насилу обирали на вченiй радi. Не блискуче: 21 - "За", 18 - "проти". Говорили: "Який вiн професор!" Переживемо. Наприкiнцi вересня проректор Є.I.Чайка привiз мене на кафедру й представив спiвробiтникам.
Нi, я не почував неповноцiнностi. Операцiї? Лекцiї? Будь ласка!
Помiчники були слабкi. Два старi доцента - тiльки для студентiв. Асистенти молодшi: три жiнки i молодий чоловiк. Безбарвнi "безрукi хiрурги", дуже слухнянi. Далеко до моїх брянських.
Незабаром почав робити операцiї на легенях i стравоходi. Новi помiчники їх нiколи не бачили, уражалися. Доцент скаржився мiнiстру П.Л.Шупику:
- Заборонiть йому! Як можна! Людину поперек перерiзує!
Лекцiї пiшли вiдразу. Готувався, писав план, не бубнiв. Студентам подобався. Дисциплiну вимагав. Але у викладання асистентiв не вникав - не важлива хiрургiя санiтарним лiкарям. Проте, двiйки на iспитах ставив.
У госпiталi i тубiнститутi став бувати менше - по однiй операцiї на тиждень. Малахова оперувала. Тим часом, вони з Дедковим одружилися. Ваня не тiльки поїхав за мною, але й утiк вiд старої дружини (менi не подобалася). Вони стали в нас бувати щосуботи.
Ходив на Хiрургiчне товариство, ближче познайомився з М.I.Коломiйченко, (полюбив мене), iз I.Н.Iщенко, генералом (довго не визнавав). Демонстрував хворих з операцiями, яких до мене Україна не знала. Висувався! Але - без нахабностi, цiлком скромно. (Так я вважав.)
У груднi 53-го, дуже тихо, удома, вiдзначили мої сорок рокiв.
У травнi 54-го був Український з'їзд хiрургiв. Були знаменитостi: Юдин i Петров, Є.Л.Березов, Б.В.Петровський. На з'їздi мене вже приймали як цiлком дорослого хiрурга. Робив доповiдь по легеням. Мав успiх.
Помер Юдiн. Повертався з Києва, у лiтаку стало погано, тiльки довезли до iнституту i смерть. Iнфаркт. Говорили, що напередоднi нервував, нiбито Петров його образив.