Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

Неможливо описувати в подробицях усе, що робилося в країнi, у рiзних сферах. Життя прискорило темп. Подiї буквально миготiли...

У верхах начебто були мирно: правителi - Маленков та Хрущов - правили, народ звично мовчав. I раптом: "Берiю заарештували". Подарунок партiя зробила народу. Iнтелiгенцiя дуже схвалювала.

Правда, КДБ працювало, дисидентiв оголошували i заарештовували, але вже "поштучно", а не цiлими загонами. Тепер партiя усе списала на Берiю. На Сталiна ще не зазiхали.

Нам помiняли квартиру - двi кiмнати i кухня. Домашня атмосфера була спокiйна. Лiда з захопленням навчалася. До мене за допомогою не зверталася. Може, я був радий цьому? Великої теплоти до неї не було. Невже - повторення минулого?

Одне Лiда знала твердо:

- Хочу дитину!

А як я? А - нiяк. До дiтей почуттiв не вiдчував. Але i не заперечував.

Були трудностi - завагiтнiти. Навiть у лiкарнi лежала. Якось я вiз їй передачу i потрапив в аварiю, одержав легкий струс мозку.

Сiчень 1955 року. Всесоюзний з'їзд хiрургiв: Будинок Спiлок, торжество. Мiй дебют, дали доповiдь: "Резекцiї легеневi при туберкульозi". Задоволений.

Головна увага з'їзду було не до легенiв - до серця. Запропоновано перший досвiд - вiд Бакулева, вiд Куприянова - митральнi стенози i "синi (уродженi) пороки серця". А вiд Олександра Вишневського - комiссуротомiї пiд мiсцевою анестезiєю. Саме для нас, оскiльки наркозом поки не володiли.

У мене теж був гострий iнтерес до серця, у захiднiй лiтературi вже повно статей: почали оперувати дiтей на "вiдкритому серцi", пiд гипотермiєю. Охолоджували у ваннi до 25 градусiв, зупиняли серце, розрiзали i штопали уродженi отвори в перегородках. Основний етап операцiї потрiбно укласти в 20 хвилин.

Пiсля доповiдi менi вiдразу запропонували переїхати до Москви, давали вiддiлення по хiрургiї туберкульозу. У пригородi, у Захарьїно, де, сам Юдiн починав. Менi не сподобалося. Не мiг на туберкульозi замкнутися.

Але використав - повiдомив Мамолату. У вiдкриту не шантажував, просто сказав, що "думаю". Ефект був вiдразу - дав директор iнше вiддiлення, уже на 50 лiжок. Додалися новi помiчники: Костя Березовський, Юзеф Когосов, Паша Винокурова. (Двоє вже померли, Юзеф постарiв, емiгрував). У iнститутську клiнiку, на Рейтерську, приїхала Ольга Авилова. Разом iз Дековим вони зайняли мiсце старикiв-доцентiв. У госпiталi оперувала Малахова. Я бував раз на тиждень.

Так знову зiбралася першокласна команда.

Увесь 1955 рiк минув пiд прапором серцевої хiрургiї.

Не просто пiдiбрати серцевих хворих. Доцент Лiхтенштейн, терапевт узявся менi допомагати. Зрозумiло, я сам прочитав усе що доступно. Вперше в мене з'явився в кишенi фонендоскоп - слухати серця. Це дуже непросто чути шуми. Рентген я добре знав ще з Брянська.

Перша операцiя при митральному стенозi - комiсуротомiя: розширення пальцем зрощених стулок клапана мiж лiвим передсердям та желудочком.

Оперував: мiсцева анестезiя, як у Вишневського. Тiльки ввiв палець у серце, як хвора знепритомнiла. Швидко зробив що потрiбно i, на щастя, удалося оживити.

Ох, похвилювався! Помре перша хвора i все, iншi не пiдуть. Нi, улюблена мiсцева анестезiя для серця не пiдiйде! Потрiбний iнтратрахеальний наркоз - iз апарата, через трубку в трахеї, зi штучним диханням.

Так довелося освоювати нову спецiальнiсть - анестезiологiю. Її в нас у Союзi просто не було. На щастя, простенький апарат залишився вiд американцiв, з вiйни, по ленд-лiзу. Пристосував двох молодих лiкарiв - Депутата i Маловичко. Поки їх учив, сам уводив трубку в трахею, потiм переходив оперувати, а вони вже давали наркоз далi. Справа пiшла.

Наступний досвiд був ближче до осенi - потрiбно оперувати уродженi пороки маленьких дiтей. Починати з найважчих, приречених - тетрада Фалло. При цьому венозна кров iз правого желудочка попадає в аорту, тому хворi синi ("синi хлопчики"). Потрiбно виправити, пустити частину кровi в легенi з аорти, в обхiд пороку. Це називається накласти анастомоз, сполучення. Полегшуюча, не радикальна операцiя.

Все так i зробили. Хоча менi не просто давалися судиннi шви, руки вiд хвилювання дуже тремтiли. Але операцiї пiшли успiшно. До цього ще довелося iнструменти винаходити, креслення робив, майстрiв шукав.

Радiли: хлопчик порозовiв! Потрiбно бути хiрургом, щоб зрозумiти радiсть успiшної нової операцiї. Тим бiльше на серцi!

Одна смерть на першi десять "синiх", усе-таки була - це не багато для смертельної хвороби. Пам'ятаю все, але описувати складно. Одне скажу: не було ще знань по реанiмацiї i самої необхiдної апаратури.

Терапевти погано ставили дiагнози порокiв серця. Їм i не потрiбна точна анатомiя, важливо знати, як постраждала функцiя, щоб лiки давати. Iнша справа хiрургам. Послухати, це потрiбно, але мало. У свiтi вже були складнi дослiдження: ангiографiя i зондування порожнин серця. Це коли в серце вводять тоненьку трубочку, вимiрюють тиск, беруть проби кровi, вводять контрастну речовину роблять рентгенознiмки щосекунди. Видно порожнини серця, рух по них кровi, тобто пороки.

Нiчого цього в нас не було. Знову довелося винаходити саморобку: пристосування для швидкої змiни касет з рентгеноплiвкою.