Голоси Часiв
1955 р. Початок кiбернетики.
Пам'ятаю, як на нашiй сценi з'явився новий персонаж - з дуже великими наслiдками! - Катерина Олексiївна Шкабара.
Вiд неї почалася моя кiбернетика - просвiтила, дала книжку Эшбi, потiм Вiнера, познайомила з академiком В.М.Глушковим. Дуже розумна жiнка. Але лiдер. I навiть занадто. Через це потiм i розiйшлися - намагалася командувати.
Але саме вона створила для мене вiддiл бiокiбернетики в складi Iнституту кiбернетики. Вiддiл iснує дотепер, у ньому працюють мої учнi, а тепер уже просто друзi, подружжя Касаткiни, Куссуль, Талаєв.
Кiбернетику ми почали з дiагностичних машин. Катя розповiла про перфокарти, я розробив форму iсторiй хвороб, щоб були ознаки хвороб, набивай їх на перфокарти, вставляй у машину, одержиш дiагноз. Зрозумiло, до того потрiбно зробити статистику - за яких ознак хвороба. Це теж моя турбота. Отут з'явився Озар Минцер. Вiн обставив механiчну обробку перфокарт. Скажу вiдразу, з цього медичного напрямку кiбернетики нiчого корисного не вийшло - дiагнози машина ставила погано. Утiм, користь була, залишилася i дотепер, дiє так звана "формалiзована" iсторiя хвороби. У нiй заготовленi всi ознаки, тiльки пiдкреслюй, проставляй цифри i зовсiм мало тексту - полегшення лiкарям.
Я напишу авансом про другий додаток кiбернетики - фiзiологiю. Почалася вона сугубо iз практики: вiд освоєння на собаках першого АШКа (апарата штучного кровообiгу) у 1957 роцi. Потiм Володя Лищук i Ольга Лисова створили справжню експериментальну лабораторiю по дослiдженню серця з повним iнженерним оснащенням. Серце випробували як насос: "знiмали характеристики" - як мiняється продуктивнiсть при пiдвищеннi венозного пiдпору. Нашi хлопцi досягли повної повторюваностi кривих. Пiзнiше написали книжку. Її навiть у Нiмеччинi видали.
Потiм група працювала з камерою. Про це буде важка розмова.
На базi тiєї ж лабораторiї потiм освоювали з хiрургами операцiї по протезам клапанiв, а ще пiзнiше - i пересадку серця.
Теоретичнi розробки по фiзiологiї закiнчилися багато пiзнiше в "Моделi внутрiшньої сфери органiзму". Заумна назва, а змiст простий: наданi залежностi чотирьох регулюючих систем (РС), як вони спiльно регулюють функцiї. Я їх задумав ще в Череповцi, перед вiйною. Команда Лещука створила пiд них струнку математику. Написали ще одну книгу. На жаль, фiзiологи залишилися глухi - вони не знають математики.
У загальному, була серйозна теоретична наука.
Колектив розпався в сiмдесятих роках. Я хотiв повернути їх на нову тему по "проблемi людини", а вони не захотiли i вiдокремилися. А потiм розiйшлися. Лищук виїхав до Москви. Процвiтає.
З 1955 почалися закордоннi поїздки на конгреси. По легенях, по серцю, по кiбернетицi, просто по хiрургiї, по фiзiологiї. Румунiя, Чехословаччина, Туреччина ... багато. Їздив звичайно з групою, по "науковому туризму", за свiй рахунок. Далi буду згадувати саме цiкаве.
У Румунiї доповiдав по резекцiям легень: найбiльшi i кращi цифри, але у "соцтаборi". Приймали як "старшого брата".
Восени 1955-го я умовив мiнiстра органiзувати кафедру грудної хiрургiї в Iнститутi удосконалення лiкарiв. Поки паралельно з кафедрою медiнституту. Оголосили по республiцi, приїхали чоловiк десять загальних хiрургiв, хотiли освоїти операцiї на груднiй порожнинi.
Почалася нова робота - створювати курс лекцiй для лiкарiв.
А тим часом збулася мрiя дружини, завагiтнiла. В iнститут ходила, уроки зубрила, але бiльше всього боялася, що не збереже. Я дивився на це спокiйно. Хоча, що грiх таїти, на очах танула надiя ще раз випробувати волю, якщо не буде миру в родинi. Так вже улаштована людина. Чи тiльки я?