Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

Жовтень 1957 року. Поїздка в Мексику на конгрес хiрургiв, перша в капiталiзм i сама значна за результатами.

Ранком 6 жовтня в Москвi довiдалися - запущено перший супутник. Уся поїздка йшла пiд його прапором, космос додавав авторитету всьому радянському.

Радянська делегацiя 27 чоловiк. Я один з наймолодших.

Шлях у Мексику був складний: Данiя, Англiя, Канада.

Чверть столiття потiм ритуал поїздок майже не мiнявся: iнструктаж у ЦК, у мiнiстерствi, в iнтуристi. Зведення про шпигунiв, попередження, обмеження. Паспорт видадуть у день вiдльоту. Чорт би їх забрав!

Немає краще людей при закордонних поїздках, нiж хiрурги. Вони не скупi, вiльно трiпаються про полiтику, крамолу пiдбирають i читають по черзi, не ховаючись. На стриптиз ходять. Горiлку п'ють.

У Торонто я вперше подивився капiталiзм. Вiтрини, вiтрини, цiлi вулицi магазинiв. Усе завалено товарами. Повiльно ходимо, любуємося: усi ми в китайських плащах з могутнiми плечими, у широченних чорних штанях.

У сутiнках приземлилися в Мехiко Сiтi: захiдний свiт рангом нижче. Народ дрiбний, смаглявi обличчя, одягненi погано.

Конгреси звичайно влаштовують пiзньої осенi, коли нижче цiни на обслуговування. Американцi живуть в готелi Хилтон, захiднi європейцi подешевше, "соцiалiсти" у третьосортних номерах. Ми, радянськi, живемо багатiше вiд них, вiдпрацьовуємо престиж великої держави. Але зате на витрати дають по долару на день. Якщо попадеться спритний керiвник, видасть "кормовi" замiсть обiдiв i набiжить ще 10-20 доларiв.

У Мексицi усе було шикарно - готель, ресторан, екскурсiї. I коштувало тодi дешево, за мiсяць на iншому континентi взяли б 900 карбованцiв "новими".

У газетах повiдомлення про нашого супутника: "Грiм серед ясного неба".

Почався конгрес. Уже тодi в Мехiко Сiтi було побудоване вiдмiнне унiверситетське мiстечко на окраїнi мiста, як у Штатах, багато простору, газони, дороги, дерева. Факультети в невеликих будинках - один, два, максимум три поверхи, обов'язково красивої архiтектури. Тут, у Мексицi, крiм того, усюди мозаїки i фрески Сикейроса.

Перший раз радянськi хiрурги були на такому великому конгресi - тисяча учасникiв, бiльшiсть зi Штатiв - високi, усмiшливi, сухорлявi, самовпевненi, руки в кишенях, багато хто з трубками i навiть iз сигарами.

До доповiдей я подивився виставку апаратури. Вона мене убила: якi ж ми бiднi! Нi, соцiалiзмом не виправдаєшся. I навiть супутником.

Пiшли доповiдi, i, звичайно, виявилася наша чергова сiрiсть. Мов не знала жодна людина. Гiд перекладав на вухо Петровському i Вишневському. Ми, всi iншi, були як глухi. Оскiльки я терпимо читав по-англiйському, то, переглянувши тези i слайди, мiг зрозумiти суть. Але цього було мало й утомливо. Доступний був тiльки кiнозал, де показували фiльми з операцiями: на екранi можна розiбратися, що рiжуть i як шиють. У тому залi ми i сидiли, у темрявi. Тобто не усi сидiли. Багато хто просто їхав в готель, щоб бродити по мiсту.

Пiд час доповiдей делегатам воля, у купу їх не збирають, а до обiду вони самi з'являться. У Мексицi нам видали багато - по 20 доларiв. Улюбленiй донечцi купив вельветовi брючки за 3 долари. Решта грошей саме згодилися на iнше.

Найважливiшою подiєю поїздки в Мексику була операцiя з АШК, що удалося побачити вперше в життi. Ми дивилися операцiю втрьох: Б.В.Петровський, А.А.Вишневський i я.

Пам'ятаю великий будинок, гарна операцiйна, середнiх рокiв доктор, типовий мексиканець. Оперували тетраду Фалло в хлопчика рокiв 12, з АШКом найпершої моделi Лiлiхая. Знав про нього з журналiв.

Груди розкрили поперечним розрiзом, видiлили серце, ввели гепарин i приєднали АШК. Пустили насос, штучний кровообiг почався. Загалом, хiрург удало закiнчив операцiю, зашив отвiр у перегородцi серця, розширив вхiд у легеневу артерiю. До нас вiн не виявив особливого iнтересу, але сказав, що це вже тридцята. От тобi i Мексика!

Враження величезне. Вийми та поклади, потрiбно добути АШК i почати оперувати! Тiльки... Тiльки нiчого в нас немає. Я чув, що в Москвi, в Iнститутi по iнструментарiю займаються АШКами, але для Києва недоступно. Виходить, потрiбно зробити апарат самим! Конструкцiя не настiльки складна, я ж iнженер. Але от трубок таких немає i, саме головне, немає в нас гепарина проти коагуляцiї кровi. Але в мене ж є ще 15 доларiв!

Отут уже я проявив iнiцiативу. Розшукав магазин медичних засобiв i вклав весь свiй капiтал - купив трубки i небагато потрiбних лiкiв. Очевидно, тодi це було дуже дешево. Колеги дивувалися: "Витрачати свої грошi?"

Мабуть, потрiбно сказати ще про прийом. Їжа i напої розставляються заздалегiдь на довгi столи. Як тiльки вiдкриваються дверi, усi кидаються, начебто столiття не їли. Розмiтають за 15-20 хвилин! Дивувався: i їм - не соромно?

У Мексицi був ще бiй бикiв. Огидне видовище! Не хочу навiть описувати. Хотiлося плюнути i пiти, але боїшся, що дорогу не знайдеш.

Туристична програма була чудова. Скiнчився конгрес, i ми поїхали на машинах поперек усiєї країни, близько 500 кiлометрiв. Тодi по дорозi бачили вже справжню iндiйську бiднiсть. Хатини - навiс з пальмових листiв на стовпчиках, одягу - мiнiмум. А майже поруч - розкiшний курорт Акапулька, як Сочi.

З Мексики летiли через Стокгольм. З погодою нам повезло, у Стокгольмi туман. Застрягли за рахунок авiакомпанiї: готель, харчування, екскурсiї. Дуже цiкаве мiсто на водi.

Але головне, були в Каролинськiй лiкарнi, на операцiї в самого Креффорда, (кардiохiрург першого ряду!). Вiн робив звуження клапанного кiльця хворому з митральною недостатнiстю. (Це коли не стуляється клапан мiж лiвим желудочком i передсердям.) Треба ж! Сорок рокiв тому. Оригiнальний АШК шведського винаходу я розглянув. Штучний кровообiг тривав двi години, i результат операцiї, напевно, був плачевний, якщо на наступний ранок нам не повiдомили про хворого.

Ще одне пам'ятається, нашi запустили в космос собак - Бiлку i Стрiлку. Здорово?! Але, виявляється, ханжи з капiталiзму волали в газетах у захист тварин, от якi бiльшовики шкуродери!