Голоси Часiв
1958-59 рр. АШК - Апарат Штучного Кровообiгу.
Подорож закiнчилася, наслiдки залишилися. Принаймнi два - анестезiологiя i штучний кровообiг.
Про перший уже говорив: Маловичко i Депутат навчилися вводити трубку в трахею i через неї давати сумiш кисню з парами ефiру. Одночасно покращилося спостереження за хворим i керування органiзмом за допомогою краплинних уливань i лiк. Називається - "забезпечення безпеки".
Але була потрiбна теорiя.
На конгресi я купив англiйський пiдручник по анестезiологiї, проробив i перевiв усе найважливiше. Пiсля цього в Iнститутi удосконалення оголосили прийом курсантiв по новiй спецiальностi - анестезiологiї. На початку 1958 зiбралися лiкарi з областей i Києва. Я прочитав їм короткий курс лекцiй. Потiм передав кафедру А.I.Трещинському.
Вiд нього i пiшла вся школа анестезiологiв i реанiматорiв України.
У 1957 роцi жити не давала головна проблема: штучний кровообiг.
Приїхав з Мексики i вiдразу засiв за ескiзи АШКа
За тиждень було зроблене креслення по всiх iнженерних правилах. Принцип кров'яного насоса взяв у Креффорда. Оксигенатор для насичення кровi киснем - вiд Лiлiхея. Машина вийшла не дуже складна, але потребуюча точностi. Знайшлися iнженери - ентузiасти, але потрiбна тисяча карбованцiв новими, але "живими" грошима. Дiстали. Апарат був готовий за два мiсяцi.
Експериментальної лабораторiї в нас не було, собак жалiв. Але отут довелося переступити. Створили собачу операцiйну прямо в клiнiцi, на першому поверсi. I знайшли лаборанток - Ольгу Лисову i Розану Габович.
З початку 1958 року вже пробували приєднувати АШК, виключати серце. Училися виходжувати. Ранком на конференцiї черговий лiкар пiсля хворих доповiдав i про собаку. Бiльше усiх працювала Лисова. Важко рухалася справа, половина тварин вмирали пiсля години штучного кровообiгу.
Але все-таки наприкiнцi 1958 року ми ризикнули вийти на людину. Чекали критичної ситуацiї, коли при закритiй операцiї зупиняється серце, щоб спробувати оживити з АШК. Дочекалися, нещастя трапилося. Масаж серця, спiшно приєднали АШК. Але оживити не змогли.
Пiсля цього ще рiк експериментували, i зробили ще спробу, i знову смерть, вiд повiтряної емболiї. Тiльки третiй хворий 10 березня 1960 року перенiс операцiю. Пам'ятаю його. Хлопчик з важкою тетрадою Фалло (з дитбудинку). Звали його Коля Кравчук.
Ми не були першими в Союзi. На пiвроку випередив Сашко Вишневський на апаратi Iнституту iнструментарiю. Фактично усе приготував i робив Володя Бураковський. Другими були Iнститут Бакулева. Вони запросили бригаду з АШКом з Англiї, тi зробили п'ять операцiй, з однiєю смертю, i залишили апарат бакулевцам. Третiми були ми. Ще пiзнiше - ленiнградцi, вiд П.А.Куприянова. Вони теж свiй апарат створили.
Так чи iнакше, але в перший же рiк ми обiгнали усiх - зробили 50 операцiй i втратили тiльки п'ять хворих. Потiм би нам такi результати! З того часу i тримаємо першiсть, принаймнi по кiлькостi операцiй. Тепер уже пiд новим директором, Геннадiєм Книшовим, вже академiком. Вiн прийшов до нас аспiрантом у 1962 роцi.
Тодi, пiсля першого апарата було ще двi саморобки. На останнiй "рудiй" машинi прооперували декiлька сот хворих. Нi, я не скажу, що нашi АШКи були краще iмпортних. Багато гiрше. Але, вiтчизняних пристойних машин ми так i не дочекалися. Добре, що стали купувати за кордоном.
Операцiї з АШК ускладнили життя: треба було бiльше людей.
У 1962 роцi я видалив частку легенi (рак) письменнику Дольд-Михайлику Юрiю Петровичу. Вiн був єдиний пацiєнт, з яким потiм подружився. Операцiя пройшла нормально, пацiєнт терплячий i ще багатий, щедрий, усiм сестрам цукерки роздав.
Через два тижнi, коли все позаду, запросили в гостi. I виявилося, дуже душевно i цiкаво. Так i створилася звичка - два рази на мiсяць по суботах, у гостi до Дольдiв.
Двi речi зробив для мене Дольд, не рахуючи принадностi спiлкування: навчив пити коньяк, щоб у задоволення i без нудоти, i пристроїв "Думки i серце" у видавництво. Письменник вiн був середнiй, людина - розумна, переконання - "контрик". На жаль - п'яниця. А отут ще рак легенi.
Вiд алкоголю я потiм одержав багато задоволення. Навiть шкодував, що пiзно розiбрався. Борис дуже цьому радiв:
- Ти тепер людиною став, Микола!
Аркадiй теж схвалював. Вiн любив випити, у мiру.