Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

У вереснi усе того ж 1962 року подзвонили з Москви: "Ви поїдете на мiсяць у Штати, знайомиться iз серцевою хiрургiєю. Склад групи: Колесников - керiвник, Куприянов i ви - члени".

Спочатку - про учасникiв.

Колесников уже був директором бакулевського iнституту. Сам Олександр Миколайович постарiв, хворiв i вiдходив вiд справ. Колесников йшов у хiрургiю вiд партiї, цим усе сказано. Смiливо взявся, багато хворих вiдправив на той свiт. Лiкарський народ в iнститутi його не любив.

Зовсiм iнша справа Куприянов Петро Андрiйович. Я вже про нього писав. У той час йому було 68. Блискучий "дiючий" генерал Вiйськово-медичної академiї. Високий стрункий, пiдтягнутий, справжнiй офiцер, "блакитна кров", дворянин. Його клiнiка у ВМА мала усе: легенi, серце, стравохiд. Були i учнi. Справжнiм виявився лише Володя Бураковський.

У готелях Колесников жив окремо, а ми з Петром Андрiйовичем разом. Багато було часу для розмов. Переказати неможливо, бувають же такi люди!

Звичайно нас зустрiчали керiвники клiнiк, багато хто запрошував додому.

Самим знаменитим був старий Блелок у Балтiморi. Вiн навiть у клiнiцi пригощав з горiлкою.

- У нас це заборонено, але, пам'ятаючи Київ, зневажу.

Передiсторiя була. У тому ж роцi, навеснi, Блелок зi своїм учнем Мороу були в нас. Дивилися операцiю при тетрадi Фалло. Дивувалися простотою методики i малим обсягом використаної кровi. Потiм, у кабiнетi ми накрили стiл i напоїли Блелока доп'яна.

Усю подорож описувати не буду. Тiльки перелiчу мiсця та осiб. Мiнеаполiс - Лiлiхай, його АШК (бачив у Мексiцi).

Рочестер, маленьке мiстечко i клiнiка братiв Меiо. Потрясло: щодня до тридцяти операцiй у всiх частинах тiла. Серце оперував абсолютно блискучий молодий хiрург Кiрклiн. Коли дивився - почував себе просто безруким.

У Чикаго були присутнi на рiчному конгресi "коледжу хiрургiв". 10000 (!) учасникiв, усiх спецiальностей.

Клiвлянд: зародження коронарної хiрургiї. Забув iм'я лiкаря. У ресторанi почастував омаром. Як у романах.

В iншiй клiнiцi бачили щось зовсiм нове: створення штучного аортального клапана створками зi шматочкiв синтетичної тканини.

Бостон: вiдвiдування кардiолога Уайта. Показав таблицю вiдкриттiв у кардiологiї: було приємно побачити "Образцов, 1903 р. Перший опис iнфаркту мiокарда".

Там же в Бостонi бачили Кольфа i його першу штучну нирку. Ще нам показали метод закритого масажу серця ритмiчними поштовхами на груди в областi серця. Тодi вiн тiльки з'явився.

Бiля Вашингтона вiдвiдали Нацiональний iнститут здоров'я в Бетесдi. Колосальний заклад! Фiнанси рiвнi нашiй АМН (Росiйської). Його створили пiсля нашого супутника: Америка раптом вiдчула погрозу з боку Союзу - не тiльки по зброї, але i по iнтелекту. Перебудовували освiту, рiзко збiльшили грошi на науку. Стали перекладати всi нашi журнали. I незабаром переконалися, наука в Союзi однобока, тiльки на оборону, а бiологiя i медицина - дурниця. Але американськi вченi нам вдячнi - за поштовх.

У США в той час оперували з АШК у 300 центрах.

Перед вiд'їздом походили по магазинах: залишилося небагато грошей. Купив собi двi нейлоновi сорочки спецiально для вiдряджень - можна прати пiд краном i не гладити. Вони менi дуже стали в нагодi, але для iншої справи.

Петро Андрiйович прожив пiсля Америки дещо бiльше року. Помер вiд раку. Розповiдали, що сам поставив дiагноз i був мужнiм до кiнця.

На початку шiстдесятих у нашiй кiбернетицi почалися роботи з моделей розуму. Iнтерес до проблеми старий, вiд студентства. Коли Шкабара познайомила з кiбернетикою, а потiм створили вiддiл, почав думати. Обновив стару гiпотезу про механiзми мислення i задумав модель розуму. Отут пiдоспiли аспiранти - подружжя Касаткiни - Лора i Сашко, iнженери.

По моїй гiпотезi про мислення вони створили модель розуму на обчислювальнiй машинi "БЭСМ-6". Деяка "розумна" iстота, надiлена декiлькома почуттями, пересувалася до мети по лабiринту з перешкодами i їжею. Цим розумом я iлюстрував книгу "Моделювання мислення i психiки", що опублiкували в 1965 роцi.

За чверть столiття хлопцi зробили з десяток моделей iнтелекту. Вражав саморушний вiзок з розумом на нейронних мережах: вiн дуже розумно пересувалася по iнститутському саду. Хлопцi написали двi солiднi монографiї, на додаток до моїх книжечок по алгоритму розуму.

Вiддiл iснує, але на штучний iнтелект (ШI) вже не замахується. Як би вижити.

От сама суть гiпотези про мислення.

Гранично спрощуючи - розум (мозок) керує. Чим завгодно, зовнiшнiм свiтом, власним тiлом. Iнструмент керування - моделi з нейронiв.

Розум - це "Мозок" - умiстище моделей - свiту, самого себе, i програм поводження. Дiї з моделями в мозку - це змiна їхньої активностi, тобто порушення нейронiв.

Джерелом активностi є центри почуттiв, похiдних вiд потреб i бажань. Вони направляють рух активностi по моделях вiд "входiв" - дратування, до "виходiв" - дiй. Виходить так: розум керує об'єктами, а почуття керують самим розумом.

Нейроннi моделi мають одну найважливiшу властивiсть: вони здатнi до тренування, що пiдвищує їхню власну активнiсть, причому мiж ними торуються новi зв'язки. За цей рахунок розум (нейронна мережа!) увесь час змiнюється, у залежностi вiд середовища i власних дiй, перетворить себе. У цьому суть пристосування i творчостi.

Еволюцiя виробила загальний алгоритм розуму (ЗАР), втiлюваний у послiдовнiй активацiї "порцiй керування", я назвав їх функцiональнi акти (ФА).

Типовий ФА складається iз самостiйних етапiв: сприйняття, розпiзнавання, прогнозування, оцiнка, цiлеполагання, планування, рiшення, дiї, запам'ятовування.

Усякому розуму належать три недолiки:

1. Обмеженiсть: моделi завжди простiше складних систем, тому розум не може проникнути в усi тонкостi структур i функцiй складних об'єктiв. Наприклад, органiзму i суспiльства.

2. Суб'єктивнiсть: мiнливi почуття - критерiї володiють над всiма операцiями розуму, тому "розумнi" дiї настiльки непостiйнi i дуже рiзнi в рiзних розумах.

3. "Захопленiсть": виборче тренування моделей "живого" розуму в процесi дiй, позбавляє сталостi його рiшень.

У сумi, цi недолiки пояснюють, чому не збiгаються "iстини" отриманi рiзними людьми: кожен розум бачить свою iстину i тiльки простi явища їм здаються однаковими. Привести "iстини" до єдностi покликана математика. Але її можливостi обмеженi простими системами. Створюючи моделi, ми намагаємося розширити можливостi "об'єктивного i стабiльного" розуму.

У розумi немає нiчого мiстичного, вiн може бути вiдтворений засобами електронiки - штучний iнтелект. Не треба себе обманювати, до людського розуму йому дуже далеко. Але вiдстань зменшується з кожним роком.