Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

1968 р. березень. Поїздка в Iталiю i новi знайомства. Мене взяли в групу дiячiв вiд Києва, щоб їхати оживити програму "спорiднених мiст". Група нудна, а керiвник - "апаратник" з мiськради.

Ранком до роботи викликали в клiнiку, погано з хворою. За пару днiв до того замiнив їй клапан. Поки прийшов, Олена Миколаївна вже почала операцiю. Дiвчина, Аня Божко, умирала. Тiльки встигли пiдключити АШК. Виявилося, виник тромб i ускладнив рух кульки. Тромб видалив. Ожила.

У березнi 1998 року, було тридцять рокiв, Аня прийшла до мене, щоб вiдзначити. Iнженер. Пенсiонерка. Працює. Серце в порядку. Принесла статуетку архангела Михайла, вiрить у Бога.

"Побратимом" Києва була Флоренцiя.

Нiчого цiкавого в поїздцi не було, возили мiстом, показали собори i галереї. Улаштовували прийоми, вимовляли промови про дружбу.

Перекладач худа жiнка рокiв шiстдесяти, Марiя Василiвна Олсуфьєва. Княгиня. Було сiм рокiв, коли батьки втiкли сюди вiд революцiї. Тут виросла, вивчилася, вийшла замiж за iталiйця, народила синiв. Стала полiглотом. Добре заробляє, незалежна. Але Росiю не забула. Перекладає росiйськi книги, насамперед самвидав. Подружилася з дисидентами. Прочитала i мої "Думки". Їх уже видали в Римi в перекладi з англiйської. Переклад Марiї Василiвни дуже не сподобався, обiцяла зробити новий (слово стримала, через пiвроку надiслала розкiшну книгу).

Марiя Василiвна багато знала, спостерiгаючи Союз "ззовнi". Ми зiйшлися в переконаннях. Через рiк передала в Париж (я був проїздом, вiдвiдував Юрiя Григоровича) велику коробку з забороненою лiтературою. Побоювався митницi у Внуково, але вже був досвiд контрабанди книг пiд захистом депутатського значка, при кожнiй поїздцi на Захiд я купував книги.

Останнє побачення було в Києвi. Марiя Василiвна подорожувала по Союзу iз сином. Зустрiчалася з дисидентами. Напевно, це було в 1970 р.

До нас прийшла з подругою. Представила - Олена Георгiївна Бонер. Iм'я - незнайоме. Була довга розмова про полiтику. Дама була правозахисниця.

У той час менi в Iнститутi кiбернетики надрукували пару сотень книжок "Моделювання суспiльства". Невелика, першi думки. Поширювали серед знайомих. Але партбюро розiбралося, книжку вилучили.

У ходi розмови за чаєм з'ясувалося, що гостя - дружина Сахарова. Я все вже про нього знав. Книжечку передав. Вiдвiдати не запрошувала.

Але нагода випала. Знову таки у Францiї Марiя Василiвна передала нову книжку Солженiцина "Серпень чотирнадцятого", для того, щоб прочитав i вiддав Сахарову чи Бонер. Книжка менi не дуже сподобалася.

Тiєї ж осенi був у Москвi. Подзвонив Бонер, що привiз книжку вiд Марiї Василiвни. Вiдповiла, що Сахаров зараз грипує, приходьте через два днi.

Звичайно, побачення запам'яталося - це ж Сахаров! Але стiльки вже про нього написано, що не хочеться вдаватися в подробицi. Бiльше - враження.

Невелика двокiмнатна квартира. У тiй кiмнатi, де я був, стояла широка тахта. Андрiй Дмитрович лежав i часто кашляв. А його дружина безупинно курила - дим коромислом. Я озлився i не стерпiв:

- Ви б не димiли на хворого - вiн же кашляє!

- Нiчого, вiн знав, з ким одружується, нехай терпить.

Подумав: "От зараза!".

Мою книжечку Сахаров прочитав i знову ж я запам'ятав реплiку:

- Такi моделi потрiбнi будь-якому уряду, хоч комунiстам, хоч капiталiстам.

Потiм обговорювали саму суть рiзних iдеологiй. Менi навiть нiяково писати, але створилося враження, що Андрiй Дмитрович мислить... скажу обережно: не глибоко. Що соцiалiзм в економiцi цiлком можна примирити з захiдною демократiєю. А вже моїх iдей про значення бiологiї в поводженнi людини вiн зовсiм не приймав. Я не намагався переконувати - давив авторитет i гальмували отрутнi реплiки Бонер.

Пили чай, приходили дисиденти, прiзвища деяких я зустрiчав потiм по "голосах". Обговорювали, як можна допомогти комусь з ув'язнених. Начебто я на хвилиночку занурився в це середовище. I не скажу, що дуже спокусився. Усе одно якби зустрiвся з фантазерами - народниками 19-го столiття. Тобто - все вiрно, але наполовину - не реалiстично.

Пiшов з вiдчуттям, що познайомився з великою людиною, але справжню науку про суспiльство вiн створити не може. I його знайомi - теж.

Самовпевнений ти, Амосов! Мабуть, думав: "Нiхто як я!" На жаль, за минулi з того часу чверть столiття так i не зустрiв надiйної гiпотези про суспiльство.

Зв'язок з Марiєю Василiвною перервалася. У Союз її бiльше не пускали. На листи не вiдповiла.

Олена Бонер мене i тепер часто дратує самовпевненими тирадами по "Свободi". Але вона таки героїчна натура, i не тiльки через причетнiсть до Сахарова. Скiльки вона витерпiла гонiнь i бруду вiд КДБ i покидькiв з нашого суспiльства! I не зiгнулася. Це при її хворобах. Справжнiй боєць. Цiлком у дусi революцiонерiв столiтньої давнини. Товкмаче, i товкмаче комунiстiв!

Сахарова я чув на з'їздi народних депутатiв. Про це ще напишу.

Незабаром пiсля повернення в Київ з Нiмеччини, бабуся померла. Зняла хрест. Але повернутися до хiрургiї Лiда вже не захотiла: майже п'ятдесят рокiв - жiночий вiк. Тим бiльше - для хiрургiї. Так i дослужилася до пенсiї фiзiотерапевтом. Папки з виписками з iсторiй хвороби для дисертацiї довго лежали без руху. Знаю, що переживала, але не говорила. Лiда - кремiнь! Утiм, досить суб'єктивна в оцiнках. Але нiколи - лицемiрна.