Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

У груднi 1969 року, iз другого заходу, мене обрали академiком в Українську Академiю наук по вiддiленню фiзiологiї i бiохiмiї.

Незабаром пiсля цього, Академiя запропонувала перемiнити квартиру. Побудували величезний будинок навпроти "Опери" i йшло переселення академiкiв. Менi дiсталася квартира в старому будинку на вулицi Ленiна. Зовсiм панська, чотири кiмнати, менi увесь час за неї соромно, коли приходять бiдняки. Особливо тепер, коли живемо вдвох. Але сил уже нема, щоб переїжджати в меншу. Бiблiотека близько 10000 книг.

Через рiк я перейшов на зарплату в Iнститут кiбернетики, мрiяв про теоретичнi науки. Який раз! Тепер хiрургiя - i до останнiх рокiв - залишалася "на громадських засадах". (От яка пiдла людська натура: написав це з деяким марнославством. Мов не розмiнюйся на дрiбницi.) Грошей вистачало з однiєї ставки. (Пропали цi грошi: за волю потрiбно платити).

Так, забув написати, мене регулярно переобирали у Верховну Раду. У 66-му, 70-му, 74-му. Це вже точно, без усяких моїх турбот. Робота була усе таж. Утiм - нi, i приємне. Два рази їздив за кордон з парламентськими делегацiями: у 1968 роцi в ЧСР, у 1970 - у Японiю. Обставлялося багато, але справа - зовсiм показушна. Подарунки дарували: У Чехiї - дурницю, альбоми, а в Японiї - приймач. Вiн дотепер на "свободу" служить.

Один раз запропонували виступити на засiданнi Верховної Ради. Зi своєї iнiцiативи запропонували українськi начальники.

- Текст вам мiнiстерство напише. Їм уже сказано.

Але я написав свiй. Про недолiки: малi фiнанси, немає апаратури, зрiвнялiвка в зарплатi. Був упевнений, що зажадають текст для перевiрки.

- Кому показати?

- А не треба показувати. Вiддайте тiльки передрукувати.

От тобi на! А говорили - цензура.

Промову вимовив. Не хвилювався. Ляскали. Але коли в "Известиях" друкували, недолiки викинули. Не помиляйся, Амосов, партiя пильнує!

Катя вiдмiнно училася з першого класу. Позначилася пiдготовка, а може - природа. Нiколи уроки їй не перевiряли, у табелi завжди п'ятiрки. З чотирьох рокiв водили в Будинок учених, у гурток танцiв, але здiбностей не виявила. Теж i музика, вiддавали данину стандарту освiтi, а вона тiльки мучилася. Добре вивчила чотири речi. Вступила в iнститут i бiльше за пiанiно не сiдала. На жаль! Так само покинула ранкову зарядку.

Коли закiнчувала сьомий клас я її пiдбив:

- Махни за рiк три класи!

Вона загорiлася i "махнула". Училася вдома по книгах, тiльки здавала залiки й iспити. У 15 рокiв школу закiнчила i поступила в Медiнститут.

Ще одна подiя, здавалося, дрiбниця. Ан - нi! Лiда взяла собаку. Для себе взяла, переборювати вiдчуженiсть: чоловiк зайнятий, дочка виросла. Доберман пiнчер, сука, вiсiм мiсяцiв, не собака а картинка. Назвали Чарi. Потрiбно вигулювати - це двiчi по годинi, Лiда обiцяла сама. Але незабаром вiдмовилися i ранковi прогулянки перейшли до мене. Щоб краще використовувати час, я став бiгати, перед тим книжка з'явилася "Бiг заради життя". Сподобалося i з тих пiр бiгаю 30 рокiв з перервою на хворобу в 1996-1999 рр. Так Чарi "зробила внесок" у мою систему навантажень. Але не тiльки цим, ще одна любов.

У наступному, 1971 роцi, я прочитав короткий курс моделювання особистостi психологам у Київському унiверситетi. Виклав свої iдеї: психологiя - це з'єднання теорiї мислення з бiологiчною природою людини, на тлi сучасного суспiльства.

От самий короткий виклад iдей.

"Людина суспiльна" - є продуктом еволюцiї мозку, що забезпечила його Розум подовженням пам'ятi i програмою творчостi. У сполученнi зi стаднiстю iснування предкiв, цi властивостi породили суспiльство i воно, у свою чергу, додавши мовне мислення до образного, вивело людину на сучасний рiвень розуму. Вiн втiлився в знаках, речах, релiгiї, iдеологiях, науцi, мистецтвi. Однак бiологiчна природа, виражена в iнстинктах, залишилася i постiйно виявляється в поведiнцi.

Iнстинкти виражаються в потребах: самозбереження - це їжа, захист, агресiя. Розмноження - секс i любов до дiтей. Стадний iнстинкт - спiлкування, лiдерство i пiдпорядкованiсть, спiвпереживання. Є ще потреби волi, мети, iнформацiї, вiдпочинку.

"Електростанцiя" розуму - характер. Є нервовi центри в пiдкiрцi мозку, що дають енергiю для функцiональних актiв. Саме по енергiї в першу чергу розрiзняються типи особистостi - сильнi, середнi, слабкi, з додаванням рiзної "значимостi" потреб. Є лiдери i пiдлеглi, користолюбцi й альтруїсти, допитливi i творцi, "трудоголiки" i ледарi.

Психологiю ми намагалися втiлити в моделi особистостi. У них складаються функцiональнi акти, їхнi мотиви i дiї з замиканням на реакцiю суспiльства: скiльки платити за працю i як карати за протести.

При крайнiм спрощеннi модель особистостi - це система з чотирьох рiвнянь. Вiд суспiльства: "праця - плата" це стимул. "Праця - стомливiсть" це гальмо. Вiд громадянина: "плата - почуття": як росте приємнiсть вiд плати i зменшується вiд стомлення, що залежить вiд тренованостi i сили характеру. Вирiшивши систему рiвнянь, визначимо, скiльки людина видасть працi, скiльки заробить i який знайде рiвень душевного комфорту (РДК), тобто скiльки щастя або нещастя. Простий варiант моделi розширюється з урахуванням багатьох потреб, введенням динамiки, тобто почуттiв "надiй i розчарувань". Моделi складаються для рiзних видiв дiяльностi - праця, навчання, розваги, з урахуванням рiзного набору потреб. Найважливiшими "виходами" моделi, крiм "працi", є висловлення "за" i "проти", що вiдбивають ставлення суб'єкта до суспiльства та уряду.

Моделi "узагальненої особистостi" групи або класу потрiбнi нам для моделювання суспiльства. Данi для них ми одержали з опитування експертiв.

У стосах паперового непотребу (архiв!) є папка - плани лекцiй i виступiв на людях. Дуже товста. Можна сказати - лiтопис публiчностi.

Нове захоплення - популярнi лекцiї, прорiзалося в серединi шiстдесятих. Воно усе росло i росло, потiм стало стискуватися, не тому що не хочу, попит упав! Але колись... повнi аудиторiї, чоловiк 500-700, бiлетики бiля входу запитують. Майже як на артиста. Виступав у Києвi, мiстах України, Москвi, Ленiнградi, Прибалтицi, Молдавiї. Були роки, коли читав до сотнi лекцiй! Платили мало: 40-50 р. А частiше - безкоштовно.

Подобалося виступати перед публiкою: "Словом палити серця людей". Палити це занадто, але iнтерес викликав. Теми - рiзнi. Насамперед - здоров'я. Менi вже було нуднувато, але всi люблять слухати, хоча нiхто не притримується порад. Ще любив читати "Про соцiалiзм". Крамола: примiряв до соцiалiзму "людське обличчя". Тодi менi здавалося, що таке можливо.

Зрозумiло, вiд партiї мене захищало депутатство. Утiм, обережнiсть дотримував, перебiльшувати дисидентство не стану.

У 1973 роцi очiкувався ювiлей, а я в Донецьку читав про полiтику. Повернувся. Братусь - мiнiстр, запросив:

- Тебе до Зiрки представили, а ти таке несеш. З Донецького обкому прийшла скарга. Прошу тебе - почекай iз критикою до свого ювiлею.

Героя до ювiлею менi дали. Огидно не було.

Зiрку вручали у Верховнiй Радi, разом з "номенлатурою". Подгорний усiх цiлував, норовив i мене. Обiйми розкрив, а я вiдхилився. Сказав одне слово: "Дякую".

Смiшно? Нi, Амосов, соромно! "Дуля в кишенi".

Деякi пiдприємства за лекцiї що-небудь робили для клiнiки.

Один раз запросили виступити в республiканське КДБ.

- Товаришi, що з вас узяти?

- Ну, як же! Заарештують вас, ми, по блату в теплу камеру визначимо. Є й у нас чим заплатити гарнiй людинi!

Хiрургiя йшла першим рядком. Хоча я тепер багато бував у своїй кiбернетицi i навiть частину конференцiй начальниця проводила, але оперував так само багато - 4-5 операцiй на тиждень, i тiльки складнi, з АШК.

Народ посилено отримував ступенi. Хворих, операцiй ("матерiал"!) багато тiльки обробляй i пиши дисертацiї. Кiбернетики теж не вiдставали.

У 1970 роцi помер Борис. Лiтав на похорон. Дiзнався наступне. Стенокардiя. Госпiталь. Iнфаркт. Лiкували, стало краще. Велiли лежати, а вiн начеб-то пiшов. Новий серцевий напад - i смерть.

Пом'янули з моряками - архангельцями.

Важко судити, сам винуватий чи лiкарi. Iнфаркт пiдступний. Напади були i ранiш. Та й що було чекати гарного при його способi життя? Дружина Надя скаржилася: постiйнi випивки. Про режим i мови не було.

Важливе джерело iнформацiї - перiодика. Виписував до 20 назв журналiв i газет - при Совєтах вони коштували дешево. "Наук-поп", лiтературнi товстi, фiлософiю, медицину, "Америку". Звичайно, прочитував, може одну десяту. Iнше - складалося на полки, благо кабiнет мав великий. Розраховував у майбутньому прочитати, коли пiду на пенсiю.

У 1971 в Единбурзi купив три дуже важливi книги: Медоуза "Межi росту" - по "глобальних проблемах" людства (про їх я ще напишу) i етолога, нобелiвського лауреата Конрада Лоренца "Про агресiю". Ще одну - Гудвiл - про життя серед мавп. Цi теми мене цiкавили в зв'язку з проблемою "бiологiї людини" - у нiй я бачив основи поводження.

От замiтки в зв'язку з цим. "Етика зграї": Кожний добуває собi їжу, нi з ким крiм дитинчат не дiлиться, i в мiру сили, схильний вiдбирати її в iнших. Iснують рiзнi моделi шлюбних стосункiв, але гомiнiди полiгамнi, боротьба за партнерiв - головний привiд для сварок самцiв. Могутня потреба в спiлкуваннi збирає iндивiдiв у групи - по статi, по спорiдненню, вiку, "iнтересам", а лiдерство спонукає боротися в групi за перше мiсце i встановлює iєрархiю сили ("порядок клювання" у зграї курей!). Бiйки за самку, за першiсть, чи їжу частi, але не доходять до убивства. Ватажок зграї завойовує своє мiсце в боротьбi i керує пiдлеглими деспотично. Усi представники iншої зграї - вороги. Зграя поєднується i б'ється з ними навiть на смерть. Дитинчата оберiгаються. Iснує справедливiсть обмiнiв при спiлкуваннi - ласками, послугами, але так само i погрозами. Взаємини вiдпрацьовуються в iграх. У зграях епiзодично зустрiчаються елементи елiтарностi, демократiї i колективiзму.

Чим вiдрiзняється суспiльство людей вiд зграї? Iдеологiям, придуманими переконаннями, "що добре", "що погано" i "як треба". Якщо вони сильно суперечать бiологiї - нiчого не вийде, суспiльство втрачає стiйкiсть.