Головна   >   Мiй свiтогляд   >   Суспiльство.

Суспiльство.

Суспiльство людей народилося зi зграї. Етологи так описали етику зграї. Кожний окремо добуває їжу, нi з ким крiм дитинчат не дiлиться, i в мiру сили, схильний вiдбирати її в iнших. Iснують рiзнi моделi шлюбних вiдношень: але гомiнiди - полiгамни, боротьба за партнерiв - головний привiд для сварок самцiв. Могутня потреба в спiлкуваннi збирає iндивiдiв у групи - по статi, по родинi, вiку, "iнтересам", а лiдерство спонукає боротися в них за перше мiсце i встановлює iєрархiю сили ("порядок клювання" в зграї курей!). Бiйки за самку, першiсть, або їжу - частi, але не доходять до убивства. Ватажок зграї завойовує своє мiсце в боротьбi й управляє пiдлеглими деспотично. Всi представники iншої зграї - вороги. Зграя об'єднується i б'ється з ними на смерть. Дитинчата оберiгаються. Iснує справедливiсть обмiнiв при спiлкуваннi: пестощами, послугами, але так само i погрозами. Взаємовiдносини вiдпрацьовуються в iграх. У зграях епiзодично зустрiчаються елементи елiтарностi, демократiї i колективiзму.

Держава - це теж зграя, тiльки в нiй дiють не особи, а групи. Люди збираються в них у силу стадного iнстинкту i чинникiв цивiлiзацiї: подiли по працi, власностi, походженню, багатству - багато пiдстав. Пiд кожний чинник утворюються групи зi своїми лiдерами. I, вiдповiдно, з антагонiзмом у ставленнi до iнших груп. Суспiльство являє собою систему iз груп, з iєрархiєю по владi, власностi, iнтелекту та iншим показникам.

Колективний Розум (КР) суспiльства втiлений у розумах його членiв iз рiзним ступенем пiдсумовування i централiзацiї, що залежать вiд iдеологiї, державного устрою, рiвня технiки, економiки i культури. КР властивi загальнi хиби: обмеженiсть, суб'єктивнiсть, але особливо виражена захопленiсть - самоорганiзацiя, як результат творчостi багатьох людей. Не один раз в iсторiї сумнiвнi iдеї як пожежа охоплювали маси людей, приводили держави до важких криз.

Iдея прогресу виникла в людськiй зграї разом iз "новою корою" його мозку i програмою творчостi. Коли адаптацiя вiд досягнутого зменшує РДК i зростають претензiї, то творчий розум шукає в навколишньому середовищi новi цiлi i пропонує технiчнi рiшення для їхнього досягнення. Задоволення зростає, але наступає нова адаптацiя i новi зусилля для змiни свiту, але також i самого себе. Стабiльний побут зграї почав рухатися. Модель його i названа словом - "прогрес".

Соцiальна еволюцiя почалася з винаходу знарядь, мови та вогню. Це пiдняло ефективнiсть працi та охоти i призвело до збiльшення виживаємостi потомства. Особливо важлива мова. Вона полегшила спiлкування первiсних людей, забезпечила накопичення iнформацiї в зграї, пiдсилила керованiсть з боку ватажкiв.

Головне, мова заклала основи абстрактному мисленню, створенню узагальнених понять. Зокрема: - пiзнання себе ("Я"), своїх почуттiв, перевтiлення в почуття iнших - ("Вони"). Спостерiгаючи останнiй подих умираючого, ("вiдiйшла душа!"), а потiм бачачи покiйного в сновидiннях, людина припустила потустороннiй свiт, населений душами мертвих. Потiм люди помiстили там сонм богiв, подiбний суспiльству людей. Так створився духовний свiт, що (нiби-то) спiвiснує з матерiальним. Туди ж пiшли абстрактнi iдеї. Наприклад, про добро i зло.

Все це призвело до зростання розмiрiв зграї i перетворення її в плем'я. Власнi мови поглибили розходження племен, збiльшили їх ворожiсть один з одним. Розвиток технiки виробництва створив умови для накопичення багатства, як ще одного (пiсля влади) джерела нерiвностi людей i соцiальних груп. Лiдерство, агресивнiсть i жадiбнiсть вождiв одержало вираження у вiйнах, захопленнях територiї. Люди винайшли неправду, приватну власнiсть, рiзнi форми влади, торгiвлю, рабство, релiгiї, мистецтво.

Коли зграя розрослася у плем'я i з'явилася власнiсть, вона загубила стiйкiсть через чвари i сварки. Тодi вождi виробили правила поведiнки , "заповiдi", запозичивши їх з етики зграї й позначивши словами: "не вбивай, не кради, не бреши, не розбещуй, шануй батькiв i владу". Для ствердження заборон притягнутi жерцi якi створили пiд богiв органiзацiю-релiгiю, церкву, iз мiфами, ритуалами i вимогами праведного поводження. Надалi влада деталiзувала заборони, пiд конкретнi умови, видiлила з них карнi дiяння i позначила як закони, одночасно визначивши iдеологiю: "справедливий" розподiл влади i власностi - "бажане богам". Якщо сполучення моралi, релiгiї та iдеологiї виявлялося вдалим - плем'я розросталося в народ, у нацiю, формувалася держава i зароджувалася цивiлiзацiя. Втiм, це вдавалося лише деяким. Iсторик А.Тойнбi нарахував усього 21 цивiлiзацiю, а племен було тисяча.

Мораль, релiгiя та iдеологiя виражаються в словесних формулах: "Чого не можна", "Що добре", "Що погано" i "Як треба", i "Чому". Натренованi фрази-переконання i специфiчнi почуття - обов'язок, провина, совiсть, сором - регулюють природнi потреби, претензiї, ставлення i дiї громадян, груп i навiть держав.

Мораль - це заповiдi, "нижнiй поверх" iдей про ставлення людей: вона стосується всiх i завжди. Моральнiсть бiльше стосується ставлення статей. Етика - мораль для соцiальних груп - партiй, професiй, корпорацiй (приклад: "лiкарська етика"). Втiм, межа мiж цими поняттями нечiтка.

Iдеологiя лежить вище моралi i релiгiї - це "правила справедливостi" для (цiлої) держави: (iдеї) як розподiлити владу i власнiсть мiж групами i класами, а також обгрунтування цього порядку - вiд релiгiї або науки.

Релiгiя - це вiра в богiв, що нiбито управляють життям людей.

Першi боги з'явилися як результат абстрагування сил природи i позначення їх словами. Наступний крок - обожнювання предкiв i гiпотеза про душу. Ще далi - єдиний всемогутнiй Бог. Його iдея народилася з поширення принципу причинностi вiд елементарних явищ на все бiльш широке коло процесiв охоплюючих природу i дiяльнiсть людей: була висунута гiпотеза про необхiднiсть єдиної причини всьому сущому. Її i назвали iм'ям - Бог. Сама вiра в Бога заснована на бiологiчнiй потребi вiрити авторитету - батьку, вождю. Об'єднали Бога з безсмертям душi й утворився новий - духовний - свiт, паралельний реальному i вище його по значимостi.

Всi боги придуманi людьми. У "великих релiгiй" - є автори: Будда, Мойсей, Христос, Магомет, Конфуцiй. Їхнi вчення подiбнi в частинi заборон ("заповедi"), але мають розходження у важливих деталях: ставлення до шлюбу, працi, багатства. Навiть - до Бога i безсмертя. Деякi деталi виявилися важливими - наприклад, iндивiдуалiзм протестантiв на противагу общинностi ("соборностi") православ'я. "Протестантська етика" стимулювала працю, iнiцiативу, прибiльшення багатства i, як вважають, породила захiдний капiталiзм. Важлива рiзниця у ставленнi до влади: нейтралiтет у християн, повна влада священнослужителiв в iсламi або кастовiсть iндуїзму.

Особливо благотворнi iдеї Христа: непротивлення злу насильством, всепрощення, некористолюбство. Вони прямо обмежують егоїстичнi бiологiчнi потреби людини. Тому ж i важко здiйсненнi.

Роль релiгiй в iсторiї дуже велика: вони створювали мораль.

Питання iдеологiї: потребують бiльш докладного розгляду.

Джерело iдеологiй - потреби. У сильних i слабких типiв iснує велика рiзниця в їхнiх прiоритетах. I, зокрема, у значимостi iндивiда i колективу. З цього народилися суперечливi гiпотези про справедливе суспiльство.

Першу гiпотезу породили типи слабкi: усi люди однаковi за своїми тiлесними потребами, виходить, вони повиннi працювати спiльно i дiлити плоди працi порiвну. Вiд цiєї гiпотези в давнинi народилася християнська община, а в наступному - соцiалiзм i комунiзм.

Вiд сильних типiв виходила друга гiпотеза: люди рiзнi за спроможностями i можливостями, тому повиннi працювати кожний на своєму полi i володiти всiма плодами працi. Звiдси - приватна власнiсть i капiталiзм.

Одноособова влада ватажка в племенi викликала протест у пiдлеглих i призвела до iдеї колективної влади i демократiї. У той же час типи сильнi, лiдери, що мають шанси повелiвати, вiдстоювали право сильного, тобто iдею диктатури - особистої або групової.

Також альтернативнi були загальнi (фiлософськi) уявлення про природу речей i походження свiту: "все матерiально" або "все вiд Бога".

Iдеологiї є предметом творчостi, але завжди мають пiд собою бiологiчну базу. Автори iдеологiй вибирають соцiальну групу з незадоволеними потребами, викладають iдею словами, поширюють серед незадоволених, вербують прихильникiв, готових до боротьби за вплив i владу. Якщо iдея бiльш-менш спiвзвучна потребам маси громадян (бiднiсть, обмеження нацiї, свободи, криза), група прихильникiв розширюється, нав'язує свою волю тим, що коливаються, силою придушує супротивникiв i стає державною. Такий механiзм усiх революцiй.

У ходi iсторiї, еволюцiя iдеологiй, її "головне русло", визначалася технiчним прогресом, далi зростанням економiки i культури, поширенням їх на нижчi прошарки суспiльства i зростанням їхнiх домагань на владу - (демократiя) i власнiсть. Це знайшло втiлення в послiдовному превалюваннi класiв: аристократiї, буржуазiї - значної, дрiбної, трудящих - до рiвностi "цивiльних прав" у сучасному суспiльствi. Паралельно змiщалася головна потреба, якiй необхiдне першочергове насичення - вiд страху i голоду в давнинi - до самоствердження, свободи, знань i спiвпереживанню в сучасностi. Вiдповiдно змiнювалися акценти iдеологiї.

Суспiльство - складна система. В неї входять декiлька "сфер": економiка, технiка, влада, мораль i "цiнностi", культура, здоров'я, психiка народу. Всi сфери пов'язанi один з одним. Зовнiшнiми "входами" є природа, сусiднi країни. Незалежним показником служать розмiри держави - населення, територiя.

Я намагався створити модель суспiльства, об'єднавши моделi кожної сфери в одну загальну - державу. Малював зв'язки, припускав показники, залежностi, коефiцiєнти, знаходив статистичнi данi. Повинен зiзнаватися, що з цього нiчого не вийшло. Тобто модель створив, але вона була недостовiрна. Переконався, що навiть використавши силу колективу, не можна довести справу до толку - до моделi придатної для керування країною. Хоча справа цiкава...

Винна самоорганiзацiя. Найбiльше - невизначенiсть "людського чинника" i хиби Колективного Розуму.

Вiдповiдно, "iдеальнiй iдеологiї", придатнiй для усiх i завжди, не iснує в принципi.

Як оцiнювати iдеологiї? Очевидно, по узагальненому поняттю ефективностi суспiльства. Якщо судити по сучасних реальних показниках - то задачi виглядають так:

А. По "координатi власностi". Перша черга - пiдвищення економiки, (ВВП на душу), зав'язанiй на передовi технологiї та освiту. Але зовсiм не обов'язково - на загальне щастя. Високий РДК для бiдних i зменшення нерiвностi прийде в другу чергу, разом iз багатством країни. У третю - екологiя.

Процвiтаюча економiка можлива тiльки при напруженiй працi, iнiцiативi й ощадливостi громадян усiх соцiальних класiв. Для цього потрiбно, по перше, задiяти сильнi потреби: власнiсть - приватну i змагання - конкуренцiю, ринок. По друге - робити ставку на сильнi типи - на лiдерiв. Це значить - нерiвнiсть. На жаль, для стимулювання працi людей слабких необхiдно додавати страх безробiття i бiдностi.

Б. "Координата влади" для ефективного суспiльства, не настiльки визначена. Так, демократiя бажана, але для прогресу економiки зовсiм не обов'язкова. Принаймнi "на початку шляху", при низькiй культурi народу. Головна вимога до влади - забезпечити порядок i законнiсть. ("Клiмат iнвесторам"?). Друге: низькi податки - не перевантажувати бюджет надмiрними витратами - на оборону, на адмiнiстрацiю i навiть на соцiальнi потреби. Третє - розвивати iнфраструктуру. Четверте - регулювання ринку, щоб уникати криз. Тiльки пiсля цих пунктiв йдуть соцiальнi задачi влади: освiта, охорона здоров'я, дозований соцiальний захист. На останньому мiсцi - повний набiр цивiльних прав для всiх.

Потрiбно визнати, що цiннiсть демократiї для маси народу, якщо порiвнювати з прибутками i захистом вiд злочинцiв, у значнiй мiрi перебiльшується. Справа в тому, що демократiя - поняття кiлькiсне. Є питання: "Хто вибирає?" - всi, або є обмеження. Кого вибирають? - одного президента або всiх зверху до низу. Скiльки свободи? - Дозованi обмеження, або повна воля для мiтингiв, преси i ТБ. Переконаний, що "кiлькiсть демократiї" потрiбно дозувати вiдповiдно рiвню освiти, традицiям, добробуту. А також - ефективностi економiки. "Перебiр" загрожує втратою стiйкостi i навiть кризою.

Крiм основних "координат" iдеологiї, формується ще декiлька важливих показникiв, що складають так званi "цiнностi", як компоненти суспiльної психологiї. Нижче я перерахував їх у протилежних значеннях i позначив знаками (+) або (-) по частинi впливу на ефективнiсть суспiльства.

1. На першому мiсцi стоїть мораль. Дотримання заповiдей вiд Мойсея є умовою будь-якого здорового суспiльства (+). Доповнення вiд Христа (-) непротивлення злу насильством, усепрощення - це iдеал, до котрого потрiбно прагнути, але котрого важко досягти.

2. Переваги особистого (+) (вiд багатих, сильних) або колективного (-) (вiд бiдних).

3. Схильнiсть груповим iнтересам: класу, релiгiї, iдеологiї (-) або єдинiй iдеї патрiотизму (+).

4. Толератнiсть (+) або агресивнiсть (-) у вiдношеннях, особистих i групових. (Вiд релiгiї, iдеологiї.) Вiдповiдно - установка на боротьбу або кооперацiю з опонентами.

5. Вiра в Бога (+) або войовничий матерiалiзм (-). Iнакше: "матерiальне - духовне". (Вiд релiгiї або iдеї.)

6. Установка на працю (+) або розваги (-): "працювати або вiдпочивати", "витрачати або збирати", "сьогодення - майбутнє". Плюси йдуть вiд "протестантської етики", мiнуси - вiд iдеї споживання - "щастя зараз".

7. Смиреннiсть або невдоволення: задовольнятися досягнутим (-) або прагнути до бiльшого (+).

8. Дисциплiна: додержуватися (+) або порушувати (-) закони.

9. Питання про колективiзм не ясне: корисне для трудящих i не потрiбне пiдприємцям. Все ж скорiше плюс, нiж мiнус.

На ефективнiсть держави, крiм усього перерахованого, впливають багато незалежних чинникiв: природнi умови, традицiї народу, вихiдний рiвень економiки (капiтал!), технологiї, культури, ставлення iнших держав, харизми лiдерiв.

Якщо в суспiльствi низька мораль i превалюють негативнi цiнностi, то навiть оптимальну iдеологiю - не вдасться реалiзувати з користю. Трудностi збiльшуються якщо немає iдейної єдностi народу, усього або хоча б бiльшостi.

Реалiзацiя iдеологiї - продукт самоорганiзацiї - боротьби або кооперацiї: класiв, груп, лiдерiв, iдей. Результат - у прогресi та стiйкостi держави.

Для кожного рiвня економiки, технологiї i культури, i ще i традицiй, потрiбно свiй варiант iдеологiї - деякий оптимальний розподiл влади i власностi, що задовольнять мiнливим потребам громадян, що забезпечить ефективнiсть i сталiсть суспiльства. Втiм, iснує адаптацiя, пристосування психiки народу, яка вирiвнює невiдповiдностi координат.

Розглянути всi iдеологiї неможливо. Для приклада я порiвняю двi сучаснi: захiдний капiталiзм i радянський соцiалiзм. Опускаю "чисту iдеологiю" - права, свободи, ставлення до Бога, - рiзниця тут ясна: при соцiалiзмi - "нi- нi- i нi". Перерахую показники якi мають вiдношення до економiки та екологiї.

Капiталiзм - приблизно в 2 - 3 рази ефективнiше соцiалiзму за зростанням виробництва, за НТП, за продуктивнiстю працi, за якiстю продукцiї, за матерiало - i енергоємнiстю продукцiї, за екологiчними критерiями. Ще бiльше програш - у 3 - 5 разiв - по реальнiй заробiтнiй платi робiтникiв. Соцiалiзм виграє тiльки в соцiальному захистi i зменшеннi нерiвностi. Це чимало: бiднi i слабкi жили бiдно, але без страху за майбутнє.

Перерахованi хиби вiдносяться до всiх соцкраїн. Для пiдтвердження наведу цитату зi статтi в газетi "Известия" вiд 4 листопада 1997 р.

А.Iлларiонов, директор незалежного iнституту економiчних дослiджень, порiвняв, розбивши по парах, розвиток 18 соцкраїн, iз приблизно, що вiдповiдають їм за географiєю 12 країнами капiталiзму. Таблиця велика, але суть у такому. За роки вiд 1950 до 1990 сумарна економiка "капiталiстiв" зросла, у сумi, у 4,1 рази i внутрiшнiй валовий продукт на душу наприкiнцi перiоду коливався вiд 4000 $ у Таїландi до 20000 $ у ФРН. У "соцiалiстiв" зростання склало 2,1, а коливання ВВП на душу - вiд 1000 $ у В'єтнамi, до 10000 $ у ГДР i Чехiї. Українi дано 4800 $.

Який висновок iз цих порiвнянь i мiркувань? Приватна власнiсть i ринок, безсумнiвно, ефективнiше. Вони замкнутi на нерiвнiсть, на сильних людей iз їхньою жадiбнiстю, заздрiстю, лiдерством. Слабких пiдганяє страх безробiття. Але саме сильнi типи визначають прогрес суспiльства, що, зрештою, збагачує не тiльки багатих, але i бiдних. Проте до цього їм належить пройти через перiод потреби.

У зв'язку з питанням про iдеологiї, варто поговорити про Матерiальнiсть Iдеї. Ми так звикли - є речi i є iдея, однi постiйнi, реальнi, iншi щось ефемерне, примарне: сьогоднi є, завтра немає. Отож: цi уявлення зрадливi. Iдеї вираженi словами, якщо вони вiдбитi в нейронах мозку мiльйонiв людей, надрукованi в безлiчi книг, стають настiльки ж реальними, як i речi, як об'єкти природи. Тому, що вони управляють реальними дiями мас (людей), змiнюють хiд iсторiї, причому, куди бiльше нiж землетруси або повенi. Iдеї - це гени суспiльства. Iнша справа, що вони менш стiйкi в iсторичному часi, нiж гени. Є в них специфiчна якiсть: поширюються тiльки тi iдеї, що спiвзвучнi яким-небудь (представникам?) iз гами суперечливих бiологiчних потреб. Бiльш того, сама спроможнiсть iдеї до поширення пiдкреслює ступiнь значимостi тiєї потреби, на яку спирається. Вiзьмемо для приклада iдею Доброго Бога: в особi свiтових релiгiй вона поширилася у свiтi i виявилася самою стiйкою. Це значить, що добрий початок у природi людини превалює над злим. На жаль, все та ж самоорганiзацiя дозволяє тимчасово поширюватися i протилежним ("злим", наприклад, расистським) iдеям, оскiльки i вони мають "представництво" у суперечливих бiологiчних потребах, хоча i менше значимi.

Iсторичну еволюцiю iдеологiй можно обозначити як "дозрiвання цивiлiзацiї".