Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

Вся iсторiя людства виглядає як постiйне суперництво країн i боротьба за лiдерство: (як у зграї!). З часiв давнини, у рiзних частинах свiту виникали потужнi цивiлiзацiї, iз своєю культурою i лiдерством. Вони завойовували бiльш слабкi країни, створюючи iмперiї. Проте великi вiдстанi, погана технiка, транспорт i зв'язок, вiдсутнiсть помiтної переваги в технологiях, не дозволяли об'єднати в одну державу навiть цiлий континент. Свiт залишався багатополюсним. У останнi пiвсторiччя на переднiй край висунулися США i СРСР - число полюсiв скоротилося до двох.

Але от розпався Радянський Союз, Варшавський Пакт. Росiя успадкувала ракети та армiю, але без потужної економiки вона вже не може притягти у свою орбiту сусiдiв. Тоталiтарний соцiалiзм уступив лiбералiзму в економiчному й iдеологiчному змаганнi. Правда, ще тримається "соцiалiзм iз китайською специфiкою", але i вiн дрейфує убiк лiбералiзму. Пiвнiчну Корею i Кубу в розрахунок можна не приймати - свiтову революцiю вони не запалять. Особняком стоїть iсламський свiт, проте, поки вiн не спроможний до об'єднання, щоб уявляти собою потужну силу. Так позначився єдиний полюс свiту - США.

Прихильники багатополюсного свiту, iз числа найсильнiших країн, ущемленi у своєму лiдерствi i позбавленi шансiв зайняти перше мiсце, лицемiрно посилаються на обмеження в змаганнi, що шкодить прогресу. Проте, заперечення не обгрунтованi. У зграї боротьба за пiдвищення статусу, як стимул напруги i тренування, органiчно властива всiм особам. Якщо навiть перше мiсце (поки!) не досягаємо, то "середнiм i слабким" вигiднi порядок i сталiсть, що пiдтримує вожак. Для сучасного людства це значить виключення великої вiйни. В минулому ("багатополюсному") сторiччi лiдерство штовхало на завоювання свiтового панування нiмцiв, японцiв, росiян. Ми пам'ятаємо, чим це скiнчилося.

Реальними конкурентами США в боротьбi за першiсть є Європейська спiвдружнiсть, Китай, Японiя i Росiя. Вивчення публiкацiй дозволило менi приблизно намiтити спiввiдношення сил суперникiв по ряду показникiв. Для простоти я вибрав iз них три найважливiших i висловив вагу опонентiв цифрою спiввiдношення зi США. Зрозумiло, данi сугубо наближенi.

Примiтка: прирiст економiки в Китаї в майбутнi 20 рокiв знизиться до 4 6%, за рахунок ефекту дозрiвання. Проте, через 30 - 50 рокiв вiн наздожене США по ВВП, але вiдставання в технологiях i якостi озброєння все рiвно залишаться: це показники, що самi себе прискорюють.

Значимiсть (у змаганнi) кожного чинника неоднакова, але усi вони взаємозалежнi. Наука i технiка мають потребу в освiтi, живлять економiку й озброєння, одержуючи натомiсть фiнанси. (США витрачають на оборону майже стiльки, скiльки разом всi iншi). Найважливiшим елементом лiдерства є iнтелект країни. Вченi з усього свiту з'їжджаються в лабораторiї Америки. Витрати на науку величезнi. У американцiв майже половина Нобелевських премiй по науцi, куплено 80% патентiв. I багато ще всяких: "першi", "уперше".

У той же час освiта, культура i демократiя, властивi США, стимулюють в iнших країнах свободу, цивiльнi права та екологiю, тому їхня гегемонiя не погрожує свiту поверненням до соцiалiзму або фашизму. Навiть навпаки - гарантує вiд таких спалахiв (самоорганiзацiя пiдступна!) в окремих країнах.

Зрозумiло, антагонiзм мiж державами не зникне, але вiн не вийде за рамки локальних конфлiктiв. (Як у зграї: б'ються, але не до убивства!) Остання iлюстрацiя до сказаного: за десять рокiв фактичної гегемонiї США сумарнi вiйськовi витрати в країнах (крiм США) зменшилися майже вдвiчi: країни заспокоїлися.

Втiм, краще я лишу геополiтику: за моїми ж поглядами - самоорганiзацiя непередбачена, а розумнiсть країн дуже сумнiвна. Але в цiлому - свiт ймовiрностний, тому тотальна схватка за мiсце ватажка в зграї держав сумнiвна. Принаймнi - поки.