Головна   >   Росiя: сторонній погляд

Росiя: сторонній погляд

Микола Амосов, серпень 2001 р.

Я громадянин України - живу в Києвi 49 рокiв. Тут десятки моїх учнiв i тисячi колишнiх пацiєнтiв. Дружина українка. Iнтереси України - мої iнтереси. Але, у той же час, я - росiянин по мовi, по культурi, тому доля Росiї менi близька. Україна вiд революцiї в остаточному пiдсумку виграє неодмiнно, а от Росiя... боюся, що може програти остаточно. Велика країна - залишиться, а от Велич - навряд чи... Утiм, пiсля 1917 року, говорили теж саме - "Пропала Росiя!", а ось, що вийшло! Друге мiсце у свiтi точно займала.

У мене широке коло наукових iнтересiв: соцiологiя, економiка, полiтика, психологiя, кiбернетика. Багато писав на теми цих наук. Правда, не дуже глибоко.

У цiй статтi я спробую коротко викласти свої погляди на положення в моїй колишнiй батькiвщинi. Заздалегiдь попереджаю: я не фахiвець, а скорiше - дилетант у всiх перерахованих науках. Моя професiя - хiрургiя. Їй було вiддано три чвертi енергiї. Все iнше - захоплення. У мене немає штату помiчникiв, якi б збирали матерiали. Тому в текстi статтi можуть зустрiтися ляпсуси. Категоричнi судження, що я ризикнув висловлювати, потрiбно сприймати з похибкою. Скажуть: "Що з його взяти, з лiкаря?"

Iсторiя.

Перелiчу основнi подiї перебудови. Горбачов на з'їздi оголосив "прискорення" через розвиток машинобудування. Обiцяв прирiст у 8-10%. Наступною була "гласнiсть" - ослаблення цензури. Потiм - трудовi колективи, виборнiсть директорiв, кооперативи. З'явилися багатi люди. Заборона на алкоголь скоротила доходи бюджету. Треба було друкувати грошi. Все разом це розхитало фiнансову i планову дисциплiну, скоротило виробництво, порушило баланс: "грошi - товар", привело до iнфляцiї i дефiцитiв.

Паралельно йшла демократизацiя: "гласнiсть", ослаблення цензури, альтернативнi вибори Народних депутатiв, (їх) перший з'їзд iз вiльною дискусiєю, виступами Сахарова, "Мiжрегiональна депутатська група" з Єльциним. Страйк шахтарiв, хвиля мiтингiв по країнi, кривавi безладдя в Тбiлiсi i Баку. На другому з'їздi Горбачова обрали президентом. Запропоновано програми руху до ринку. Йшло наростання дефiцитiв i iнфляцiї. Ослаблення контролю на кордонах, породило "човникiв".

Розпад Варшавського Пакту i РЕВ. Вiдмовлення колишнiх союзникiв вiд соцiалiзму. Вивiд вiйськ з Нiмеччини. Контакти Горбачова з Рейганом, ослаблення мiжнародної напруженостi. Радiсть в свiтi.

Вибори i з'їзд народних депутатiв Росiйської Федерацiї. Обрання Єльцина головою.

Пiдготовка Союзного договору республiк. Вiд'їзд Горбачова в вiдпустку.

ГКЧП. Пiднесення Єльцина. Бiловезька Пуща. СНД. Вiдставка Горбачова. Оголошення незалежностi Росiї i колишнiх союзних республiк. 1993 рiк - "бунт парламенту", нова конституцiя пiд Єльцина.

Наростання кризи в економiцi.

"Шокова терапiя" Гайдара: вiльнi цiни, вiдкритi кордони, змiнний курс карбованця. Наслiдки: iнфляцiя. Загибель особистих заощаджень. Зупинка бiльшої частини пiдприємств.

Приватизацiя по Чубайсу: ваучери, аукцiони. Поява "Нових росiян" i олiгархiв. Загальне зубожiння народу.

Криза затяглася дотепер. Гайдар i Чубайс - два iменi, якi проклинає народ Росiї. Я не можу дати їм об'єктивну оцiнку: їхнi власнi пояснення не переконливi, але вникнути в альтернативи того часу я теж не в змозi - немає iнформацiї. У всякому разi, результат говорить сам за себе: втрати потребують декiлькох десятилiть працi.

Однак, головнi винуватцi катастрофи, яка осягнула Союз - Горбачов i Єльцин. Перший, принаймнi, звiльнив свiт вiд небезпеки тотальної вiйни, а другому немає виправдання.

Стан на початок 21-го столiття.

Перебудова була проведена не тiльки бездарно, але навiть злочинно.

Якими грандiозними втратами вона обернулася для країни!

Бюджет Росiї в 2000 роцi був у 70 (!) раз менше, нiж у США (29 проти 1840 мiльярдiв дол.). У 1988 р. бюджети СРСР i США майже були рiвнi, хоча в Союзi половина витрачалася на "народне господарство", тобто на промисловiсть, треба думати - на вiйськову.

Оскiльки населення Росiї тепер у два рази менше Штатiв, то економiчна мiць, вiдповiдно, менше в 24 рази. Якщо врахувати, що армiя в Росiї залишилася майже такою, як ранiш, що на Росiї висить величезний зовнiшнiй борг, то порiвняння економiк зовсiм сумне.

Тяжке положення народу вiдповiдає показникам економiки: бiльше половини громадян живуть за межею бiдностi. Не буду уточнювати, про це багато пишуть.

Жодна захiдна країна пiсля скасування соцiалiзму не пережила такого падiння, як країни СНД. Так, там теж була iнфляцiя, падiння виробництва, але провал тривав 2-4 роки, i тепер є стiйке зростання. А Китай взагалi переходить до капiталiзму в процесi безупинного пiдйому.

Продовжу порiвняння й аналiз.

От передi мною товстий том довiдника "Народне господарство СРСР у 1988 р." Надруковано в 1989 р.

Нацiональний дохiд на душу складав 2/3 вiд США. Продукцiя промисловостi - 79%. Виробництво сталi в Союзi складало 163 млн.т., у 1,7 рази бiльше, нiж у США, а разом iз країнами РЕВ, бiльше нiж країни НАТО. Нафти качали в пiвтора рази бiльше США - 624 млн.т. Я вже не говорю про паритет по ракетах, про танки, (цифри не друкували), їх, нiби-то, робили бiльше, нiж увесь iнший свiт!

Або вiзьмемо науку: пiвтора мiльйона науковцiв, 50 тисяч докторiв наук, майже пiвмiльйона кандидатiв. Найбiльша армiя вчених у свiтi. Нi, я не скажу, що сама продуктивна, але досить могутня.

Не так погано Союз виглядав i по продовольству. Правда, м'яса (на душу) з'їдали вiдсоткiв на 20-30 менше, нiж у Європi й Америцi, але молока й олiї - стiльки ж. I яєць, i риби, i цукру, а вже про хлiб i картоплю i говорити нiчого. Зрозумiло, тепер реформатори говорять: "Не вiрте! Половина добра пропадала у втратах". Це неправда. Втрати - так, були, але навряд чи бiльше 10%. (Ще 15-20% просто розкрадалися, але вони ж не губилися для споживання!). Тим бiльше, що продукцiя присадибних дiлянок не врахована. Утiм, сiльське господарство вже при Радах виглядало погано: низька ефективнiсть колгоспної працi загальновiдома.

Звичайно, продуктiв багато... Тiльки чому за всiм були черги й усе в дефiцитi? Знову ж, порiвняємо виробництво i торгiвлю хоча б iз соцкраїнами: там було набагато краще. При такiй же продуктивностi. Рiзниця - у психологiї. Ажiотажний попит породжує дефiцит. Мiж ними є позитивний зворотний зв'язок: взаємно пiдсилюють один одного.

Я нiтрохи не захищаю соцiалiзм: утопiя, не бiологiчний у своїй основi, не стимулює працю, не продуктивний, не економiчний. От, наприклад, "перлини" з того ж довiдника: у порiвняннi зi США, виробництво верстатiв - у пiвтора рази бiльше, тракторiв - у 6 разiв, комбайнiв - у 10 разiв. Але якщо пiдрахувати скiльки сiльгосптехнiки витрачалося на тонну (чи мiльйон тонн) зерна, то виходить - у двадцять разiв бiльше, нiж у капiталiстiв. Тому постiйно усього не вистачало. Те ж стосується витрат електроенергiї на одиницю продукцiї (ВВП) - у 5-7 разiв бiльше, нiж у Європi. Не говорячи про Японiю. Подiбне ж положення з металоємнiстю. При таких витратах, для подальшого росту обсягiв виробництва, у Союзi просто не вистачило би ресурсiв. Коли вiдкрився ринок для захiдної побутової технiки, виявилося, що наша набагато гiрше.

(Так, але китайська була тодi ще гiрше нашої. А тепер, дивися - пiдтяглися. Так що не усе було втрачено.)

Баланс втрат i залишкiв.

Скiльки розграбовано i зiпсовано, i скiльки залишилося? Це важливо не для прокуратури - минулого вже не повернути, а для прогнозiв на майбутнє.

У зв'язку з цим: питання про "фонди". Фонди - це цiна устаткування, що дає нацiональний дохiд (по термiнологiї радянських статистикiв).

Отож, на початку реформ, у 1988 роцi, основнi фонди всiх галузей виробництва Союзу складали 1800 мiльярдiв карбованцiв. На РРФСР припадало 1100 мiльярдiв. У довiднику приведений його склад - промисловiсть, сiльське господарство й iншi статтi, зокрема, соцiальнi. Капiталовкладення склали 8% фондiв на рiк. Для Росiї це було 88 млрд. рублiв. Уявляєте цифру? Тепер би Росiї таку суму!

Скiльки з цих 1100 мiльярдiв вартостi фондiв РРФСР залишилося через 12 рокiв? I в якому вони станi?

У мене немає детальних даних про обсяги виробництва в Росiї за 2000 рiк. Тiльки уривчастi зведення з преси й Iнтернет. Знаю, що нафти добуто близько 400 мiльйонiв тонн, сталi зварено близько 60 мiльйонiв тонн, тобто зниження (для Росiї) приблизно на 30%. Але це - експортнi галузi промисловостi, що працюють на природних запасах. По машинобудуванню i легкiй промисловостi втрати досягають 80%. Сiльське господарство i харчова промисловiсть втратили майже половину. Енергетика постраждала менше iнших галузей. Воєнна промисловiсть - бiльше, працюють тiльки на експорт - даючи товарiв на 5-7 млрд. дол. (Надiї на конверсiю не виправдалися). У цiлому виробництво упало вiдсоткiв на шiстдесят.

Це, однак, не означає, що дiючi фонди, що залишилися, у належному робочому станi.

Вiдомо, що для пiдтримки устаткування "у формi", iснують щорiчнi вiдрахування на амортизацiю в розмiрi 5-8% його вартостi. Думаю, що з часу перебудови бiльше 2-3%, необхiдних на термiновi потреби, не вiдраховувалося. За 12 рокiв накопичився знос, приблизно, на половину початкової вартостi, ще працюючих пiдприємств. Вони виробляють тi 40% продукцiї, що ще дає промисловiсть. А який стан тих заводiв, що зупиненi зовсiм, чи ледь дихають? Поганий, звичайно. Загалом, дуже приблизнi й оптимiстичнi розрахунки показують, що зникло фондiв, приблизно, на 500-700 млрд.рублiв. Звичайно, не усi вони привласненi олiгархами i капiталiстами подрiбнiше. Напевно, половина устаткування просто зникла, перетворилася в металолом.

Це саме тi мiльярди, у дореформених рублях, що потрiбнi для вiдновлення виробництва в Россiї.

До них потрiбно додати амортизацiю "невиробничих" фондiв - квартири, соцiальна i бюджетна сфера. По Росiї цi фонди складали 600 млрд.рублiв. Вони теж амортизувалися i теж не ремонтувалися. Додайте до втрат промисловостi ще 100 млрд.

Велика сума виходить, дуже велика! Дорого обiйшлася революцiя Росiї! Близько 40% усього колишнього надбання. Стiльки втратили у вiйну. Утiм, будь-яка революцiя коштувала приблизно стiльки ж. Згадаємо хоча б Жовтневу: пiсля громадянської вiйни промисловiсть "лежала". Але НЕП її пiдняв за 5 рокiв.

Пiдрахував цi цифри, засумнiвався, перевiрив - здається - усе вiрно. Можливо, плюс-мiнус 10-15% помилки. Положення вони не змiнюють.

Ну, а якщо перерахувати на долари? Думаю, що приблизно стiльки ж. Радянський курс долара був 67 копiйок, i вiн приблизно вiдповiдав реальностi. За десять минулих рокiв долар "схуд" на третину. Тепер так i вийде - один долар за "колишнiй" рубль.

Куди подiлася власнiсть? "Розкрали" - це занадто загально, але близько до iстини. Утворився новий клас багатих людей - близько 3% населення: "Новi росiяни". Це не тiльки справжнi бiзнесмени, що скупили задешево пiдприємства, але i директори державних заводiв, i чиновники, якi нажилися на хабарах. Вони побудували вiлли навколо мiст, зробили "євроремонти" в апартаментах, накупили розкiшних автомобiлiв, вiдкрили ресторани. Тобто, вилучили капiтал з виробництва, омертвили його. Але головне - вивезли за кордон. "Втеча капiталу" - перша ознака нестiйкостi держави. У наших ЗМI постiйно миготять цифри - вивозять 20-30 мiльярдiв доларiв на рiк. Iнодi називають загальну суму - 100 i навiть 300 млрд. Це великi цифри, порiвнянi зi зниклими фондами. Усiм здається - повернiть їх, i Росiя завтра оживе. Однак, цi цифри - безвiдповiдальнi. По-перше, перебiльшенi. По-друге, вони включають суми оборотних коштiв, використовуваних у приватнiй мiжнароднiй торгiвлi. Крiм того, деяка частка вивезеного капiталу вже повернулася в виглядi iнвестицiй захiдних змiшаних компанiй. Тому, не доводиться розраховувати, що от вони i вiдродять Росiю.

Приблизно 500-600 млрд.дол. потрiбно, щоб повернути економiку до повноцiнного життя.

Як швидко можна вiдновити втрачене? Заради iнтересу, звернемося до Радянського минулого. У довiднику є таблиця динамiки розвитку. 60% фондiв 1988 року були вже в 1978 р. Значить 40% додалося за 10 рокiв. I це за умови, що машинобудування, нiби то на 40% працювало на озброєння, що одночасно, i понад розширення фондiв, вироблялися нормальнi вiдрахування на амортизацiю iснуючих.

Вийшли цифри настiльки ж пiдбадьорюючi, як i не реальнi для нового часу. Не може держава з бюджету щороку видiляти на реконструкцiю заводiв (вiдновлення фондiв ) 50-70 млрд.дол. коли i весь бюджет близько 30 млрд. Та й самi цi фонди, якi потрiбно розширювати, тепер уже на три чвертi належать приватному капiталу. Народ уже не той: не витримає такого затиску сiмейного бюджету. Це в першу п'ятирiчку могли запустити таку експлуатацiю, що на споживання йшло 20-25%, а iнше - на накопичення, на будiвництво. Сам був технiком на одному з заводiв першої п'ятирiчки i пам'ятаю, чим годували в їдальнi, у що вдягалися i бараки, у яких жили.

Тепер надворi капiталiзм, i в нього свої закони: вичавити максимум прибутку, а куди його подiти - справа власникiв капiталу. Може бути краще вивезти за кордон. "Про усякий випадок" - раптом знову почнуть вiдбирати? (Комунiсти пильнують, та й президент, схоже, людина рiшуча.)

Є ще один цiкавий нюанс. Невиробничi фонди Союзу складали 900 млрд. Вважайте 60% - Росiя. Виходить близько 600 млрд. Це житловий фонд, охорона здоров'я, освiта, наука, культура, торгiвля i постачання. Усе це залишилося в спадщину новiй Росiї. Отож, амортизацiя цього господарства в Союзi, вимагала 10 млрд. на рiк. Бюджет, у перекладi на частку Росiї, складав 280 млрд.рублiв. Видiлити з них 10 не важко. А тепер? Коли бюджет 29 млрд? При тому, що 12 рокiв майже нiчого не ремонтувалося... Не дивно що в зимовий перiод мiста сидять без тепла i свiтла: усе постарiло.

Крiм витрат на ремонти фондiв соцiальної сфери, потрiбнi головнi засоби - на саму цю сферу: зарплату, устаткування. Подумати тiльки: 60 млрд. витрачалося тiльки на освiту, науку й охорону здоров'я. Соцiальне забезпечення i страхування коштувало ще 40 млрд. Бiльше того, 20 млрд. витрачалося на житлове будiвництво i 2 млрд. на ремонт житла. У сумi, пiдтримка життя народу, понад зарплату, жадала вiд бюджету близько 100-120 млрд.рублiв. (Перераховано тiльки на Росiю.)

Просто дивно, як радянська держава справлялася з таким соцiальним господарством, так ще i видiляла на зброю, гiдну наддержави, iз замахом на свiтову революцiю. Скiльки видiляла? Формально з бюджету СРСР, на армiю - тiльки 5%. Скiльки фактично, зi статтi "На народне господарство", а це було - 53% бюджету, тобто - 242 млрд. - нiхто не знає. На Заходi пiдрахували, що 15% "Валового Продукту" йшло на оборону - це понад 300 млрд. Напевно, iмперiалiсти перебiльшили - весь бюджет Союзу був 470 млрд. Але не дуже багато перебрали: крiм 240 млрд. ("народне господарство"), ще уривали зi статтi науки, освiти, iз коштiв пiдприємств.

Усе це я перелiчую, щоб показати, скiльки труднощiв вiд соцiалiзму дiсталося в спадщину демократичної Росiї.

Як можна було пiдняти цi непомiрнi соцiальнi й обороннi витрати тепер (нехай навiть без зброї), коли виробництво не працює, а всi соцiальнi "установи" дiють, так плюс ще непрацюючi, але не приватизованi державнi заводи? Це можливо тiльки якщо знижувати реальну зарплату i пенсiї "споживачам" цих витрат, народу, що трудиться - через новi зарплати, грошi i цiни. Так ще i затримувати їх виплати - на мiсяцi i роки. Так i є: по спiввiдношенню цiн i зарплат, реальнi доходи простих громадян зменшилися в 4-5 разiв. Тобто, демократи знову вивели народ на той рiвень життя, що був, приблизно наприкiнцi тридцятих рокiв. До того ж, для середнього трудiвника створився ще "податок" - спецiально вiд капiталiзму: утримувати багатих спiвгромадян. Нерiвнiсть при Радах була близько 1:5, вважаючи по 10% бiдних i багатих, а стало 1:12. (А може - i 1:15). Не дивно, що багато хто хоче назад в соцiалiзм.

Ще цифри й обставини.

Я, напевно, набрид цими цифрами: що вже про їх говорити? - Справа минула!

Не скажiть. Це минуле висить над Росiєю тяжким вантажем. (А в деяких викликає бажання "переграти".)

На жаль, - фiнанси, фонди - ще не весь вантаж, що заважає ввiйти в капiталiзм. Є ще психологiя громадян. Це особлива тема, але обiйти її я не можу: не буде iстинної картини.

Тiльки через вiйськовi витрати при Радах ми жили, скажемо обережно - "недостатньо добре" у порiвняннi з Заходом, так, що захотiли краще?

Розберемося.

От данi з того ж довiдника, СРСР у вiдсотках вiд США: продуктивнiсть працi в промисловостi - 54%, у сiльському господарствi - 16%. Бачите, соцiалiзм був уже зовсiм "зрiлим", але не дуже ефективним. Отут уже на вiйськовi витрати не спишеш - це якiсть "системи".

Продуктивнiсть працi визначається такими факторами: 1. Напругою сил працiвника. 2. Його квалiфiкацiєю. 3. Органiзацiєю працi, щоб усi працювали i були навантаженi. 4. Механiзацiєю: скiльки "фондiв", i якої якостi припадає на одного працiвника.

У нас вiдносний порядок був тiльки в пунктах "2" i "3" - усiх учили, i усi працювали. З пунктом "4" була недоробка: "фондiв" механiзацiї - робили багато, залiза й електрики не шкодували, але якiсть - конструкцiї, виготовлення й обслуговування - були вiдверто поганi. За вiйськовим виробництвом не вистачало засобiв на удосконалення мирної технiки. А може - знову винувата "система". Звiдси - застарiле обладнання. Приклад: мартенiвськi печi в металургiї.

Найгiрше положення - з пунктом "1": лiниво працювали i не якiсно. "Як би не працювати, аби не працювати". "Вони роблять вигляд, що платять, а ми робимо вигляд, що працюємо". "Злодiйство, як форма розподiлу благ при соцiалiзмi". Правда, злодiйство було бiльше по дрiб'язку - "несуни". Не те, що тепер: олiгарх вже тягне, так тягне - цiлий завод!

Причина поганої роботи - соцiалiзм. Робота - це напруга, це мотиви. Голоду немає, безробiття немає - немає мотивiв страху. Але - на жаль! - немає i самого головного: ненасичуваного стимулу - власностi. I конкуренцiї, зв'язаної з нею. Це стосувалося усiх - робiтникiв, iнженерiв, навiть начальникiв. Для них, щоправда, був ще один стимул - влада, кар'єра. Адже домогтися гарного мiсця можна не тiльки працею, але i пiдлабузництвом...

Нажаль, соцiалiстичнi мотиви - "Працювати для колективу i для майбутнього" - бiологiю не замiнили. Тому i працювали погано.

Утiм, у Росiї праця нiколи не була у великiй пошанi. Її не вимагала православна вiра, гальмувала громада, крiпосне право, а вже довершив - соцiалiзм.

З тим тепер i в капiталiзм прийшли. Називається: "Низька трудова етика".

Цифри iнвестицiй необхiдних для вiдродження Росiї, що я представив, для свiтового капiталу не великi. Тим бiльше - з розтяжкою у кращому випадку, рокiв на десять, швидше капiталiв не освоїти: потрiбно впроваджувати новi технологiї, учити людей працювати.

Але поки капiталiсти не сподiваються на росiян. Посилаються на поганий "iнвестицiйний клiмат". Вiн таки поганий.

Начебто всi основнi ринковi реформи зробленi, а виявилося - не до кiнця. Завод купити можна, а землю пiд ним - поки не можна. До того ж - борги на ньому висять за багато рокiв. Соцiальнi закони так захищають трудящих, що ледаря вигнати дуже важко. При тому, самi дiловi працiвники вже пiшли з заводу за час кризи. Усi крадуть, працюють лiниво. Дешева робоча сила обертається поганою якiстю. Пiдприємства при Радах обросли заводськими селищами, рiзними соцiальними службами, що вимагають великих витрат. Вiдмовити не можна - мiська адмiнiстрацiя замучить.

Усюди - корупцiя. Росiя по нiй займає одне з важливих мiсць. Бюрократiя пiсля Рад подвоїлася в кiлькостi i знахабнiла. Пошлюся на Т.I.Заславську "У СРСР перед перебудовою було 700 тисяч чиновникiв, а в нинiшнiй Росiї - їх 1200 тисяч" ("Знание-Сила" № 10 2000 р.). На будь-яку дiю потрiбно дозвiл (сертифiкат!). Влада мiста може причепитися до дрiбницi i працювати не дадуть. За кожен крок - хабар i зволiкання у часi. Понад те - вiдвертий рекет, навiть бандитизм. При тому, що на суд сподiватися не можна, вiн зовсiм ненадiйний.

Ще - погана iнфраструктура: дороги, зв'язок, фiнанси.

Закони недосконалi i непостiйнi, залежать вiд полiтичної кон'юнктури: переможуть комунiсти i почнеться перегляд законiв.

Багато є всякого, чого я ще i не знаю.

От i думають капiталiсти: "Навiщо ризикувати?" На планетi є мiсця бiльш надiйнi. I не дають грошi.

Чому так затягнувся перехiд до капiталiзму?

Соцiалiзм за 70 рокiв привiв до дуже глибоких змiн у всiх сферах життя суспiльства. Його iдеї мiцно ввiйшли в думки громадян. По собi суджу: ще в 1988 роцi я вiрив у "соцiалiзм iз людським обличчям". Перелом вiдбувся в 1989-1990 роках, коли, будучи членом Верховної Ради, у Москвi, мав можливiсть познайомитися з закритими i закордонними статистиками. Зрозумiв - соцiалiзм неефективний, утопiчний, не вiдповiдає бiологiчнiй природi людини. Шкодував про це: здавалося - устрiй, що ближче усього до iдеалiв християнства, якби комунiсти його не зiпсували жорстокостями й агресивнiстю. Не я один так думав. Незалежнi соцiологи в 1990 проводили опитування населення в колишнiх соцкраїнах. У Союзi 65% висловлювалися за соцiалiзм, а в Захiдних наших сателiтах - тiльки 20-30%. От одна з причин повiльної адаптацiї до нових iдей.

Тепер уже звикли до капiталiзму, але комунiсти усе ще мають стiйку чверть виборцiв.

Багато хто дотепер мрiють про "свiй шлях": зберегти переваги того й iншого, сполучивши їх у рiзних пропорцiях. Наївнi люди - вони просто не знають, що це вже є в Захiдних країнах. Пам'ятаю, як на Першому з'їздi народних депутатiв Чингиз Айтматов, iз трибуни запропонував "Шведський соцiалiзм". Це так i є: приватна власнiсть, ринок, але соцiальнi закони кращi, нiж були в Союзi. При тому - повна демократiя. Так, але податки з приватних осiб складають 50%! - "За все потрiбно платити". Нашi громадяни - хочуть одержати даром. Їм так здавалося при Радах.

Влада та iдеї.

Цифри говорять: ринкова економiка Росiї не удалася. Не краще положення i з демократiєю. Як красиво вона виглядає на Заходi! "Правова держава", "цивiльне суспiльство". А в нас? Комунiсти (по злостi!) називають: "Дермократiя".

У конституцiях усе записано "як у кращих будинках" - права, свободи, "подiл влади", регламенти, що забезпечують стiйкiсть керування. А в дiйсностi... Очi б не дивилися! Так, звичайно, проводяться демократичнi вибори. Майже вiльнi: скарги комунiстiв на фальсифiкацiї, жодного разу в судi не пiдтвердилися. Але як брудно йдуть самi компанiї! У мiсцевих ЗМI ллються потоки неправди. Ведеться вiдвертий пiдкуп виборцiв, чиниться тиск на кандидатiв. Та й самi кандидати дивнi: де тi iдейнi демократи, щирi дбайливцi суспiльного блага? Виступають кар'єристи з номенклатури не дуже високого штибу, або дивнi особистостi, що не мають за душею нiяких суспiльних заслуг, а iнодi i просто колишнi злочинцi. Усi викрикують популiстськi гасла, пропонують нереальнi програми. Навiщо вони йдуть у владу? Задовольнити амбiцiї - "порулювати"? Збагатитися на хабарах? Одержати недоторканнiсть? Ще явище: клани. "Команди однодумцiв", а насправдi - часто лише зграї спiльникiв.

Вибрали - i усе затиснуто: преса, телебачення. Ледве де прорiзалася незалежнiсть i критика - чиновник подає в суд на журналiста чи газету. Вимагають божевiльнi суми "за моральний збиток". Чи нашлють на редакцiю санiнспекцiю, пожежникiв, податкову службу, вiдрiзають вiд друкарнi, паперу. Дивишся - i немає газети.

Таке враження, що вивелися поряднi люди на Русi. Залишилися однi кар'єристи i користолюбцi.

Розумiю, що мої обвинувачення росiйському народу в безiдейностi перебiльшенi. Є чеснi люди, ентузiасти справедливостi, соцiального прогресу, що щиро бажають зробити добро людям. Справжнi демократи. Але їх неможливо роздивитися за юрбою кар'єристiв i шахраїв. Загальний моральний клiмат у сферах влади такий, що iдеалiсти не утримуються й iдуть з державної служби в приватне життя. До того ж виникла явна криза в сферi iдей: не знають "Що i як будувати?"

Єльцин i тут доклав руку своєю формулою: "Берiть суверенiтету скiльки подужаєте". У результатi наплодив регiональних князiв, кожний зi своєю конституцiєю: порушилася "вертикаль влади". Тепер, щоправда, Путин її виправляє... При комунiстах цiєї вертикалi було - О-го, го!

Крах iдеологiї комунiзму не пройшов безслiдно для всiх мало-мальськи мислячих громадян. Була iдея, спiвзвучна суспiльним бiологiчним потребам "стадної тварини" - людини. Вона слабкiша егоїстичних потреб, але якщо її тренувати вихованням, то стає цiлком значимою. Принаймнi - для бiльшостi людей. Цю iдею не змогла зiпсувати навiть диктатура партiї.

I от замiсть альтруїзму i колективiзму, нам пропонують щось незрозумiле i сумнiвне: "Особистiсть вище суспiльства i держави." Що з неї випливає, у найпростiшому варiантi? Егоїзм: "сильному усе дозволено". Якщо ти щось хочеш, i сильний - маєш моральне право домагатися, не оглядаючись на оточення. Так, звичайно, це не вiдповiдає Нагорнiй Проповiдi, але в нiй же чиста фантастика! "Вiддай останню сорочку", "Пiдстав другу щоку". Де вже там! Хоча б заповiдi Мойсея не порушувалися, у частинi крадiжки i неправди. Але i те сказати: з чиїх позицiй розцiнювати порушення заповiдей - з особистих чи суспiльних? Адже всi судження суб'єктивнi. Тим бiльше, якщо 70 рокiв повторювали, що Бога нема, виходить, проповiдi i заповiдi не мають сили. А коли ще i Маркса з Ленiним вiдправили на смiтник, то де тепер людинi знайти стрижень? Вiдкiля взятися iдеалiстам? "Маємо, що маємо".

Навiть iдея Росiї пiдвела. Думали: "Велика!", а Горбачов i Єльцин дунули - i стала другорозрядна країна. Тепер уже справжня "Верхня Вольта з ракетами", як обiзвала нас Тетчер.

У трикутнику: "Влада - Мораль - Власнiсть", головна втрата торкнулася моралi. Її стандарти знизилися й от загальна корупцiя влади, i чиновникiв, злочиннiсть, "тiньова економiка", неплатежi, поголовне вiдхилення вiд податкiв. Чи залишилася взагалi совiсть у народу?

Звичайно, зубожiння сприяло цим процесам. Навiть штовхає людей на злодiйство.

Зупинки заводiв не тiльки ведуть до руйнування устаткування, але i згубнi для трудової етики працiвникiв. Слабкi типи звикають до неробства i навiть не претендують на гарне життя.

Оцiнки та вибiр.

Дуже складне питання про вибiр оптимального устрою для Росiї. Це нi Швецiя, нi Нiмеччина, нi Китай, нi Пiвденна Корея.

Розберемося в обставинах.

Росiя - велика країна з традицiями величi. Вiд цього - зобов'язання i труднощi. За мiсце в iєрархiї "зграї держав" - теж потрiбно платити.

Географiя Росiї i гарна, i погана. Двi третини територiї - холоднi i незручнi. Не багато населення. Але надра багатi. Однак, багато копалин - у далеких i важких мiсцях. Правда, досвiд уже є i труби прокладенi. У цiлому, плюсiв усе-таки бiльше: не даремно останнi тридцять рокiв країна тiльки на нафтi i тримається - горезвiснi "нафтодолари" навiть розбалували Союз. Так сказав президент 18.VII.2001 р. на прес-конференцiї, сам чув по ТБ.

Про економiку я вже писав: була промисловiсть масивна, але низької якостi. При тому запущена. Така i залишилася. Вантаж застарiлої технiки: вугiлля, металургiя, хiмiя, машинобудування. Багато вiйськової: танки, артилерiя. Заводи ВПК тепер не завантаженi, але їхня продукцiя ще користується попитом у нерозвинених країнах - дає валюту i технологiю пiдтримує: розрахунки на конверсiю не виправдалися. Цивiльнi лiтаки i зараз можуть робити гарнi, але Боїнги на ринку все одно забивають. Є велика, теж застарiла, енергетика. Крiм атомної: вона цiлком на рiвнi i майбутнє країни забезпечить. Гордiсть Росiї - космос. Престижно, але грошей не дає. Високi технологiї - фiзика, електронiка - присутнi, головним чином, у наукових i дослiдних розробках, у мирнiй промисловостi i ранiше широко не використовувалися, а тепер зовсiм захирiли, не витримали конкуренцiї: у свiй час коштiв мало давали. Перетворилися в "викруткове виробництво" по захiдних зразках, з iмпортних елементiв. У цiлому: промисловiсть, крiм нафти, газу, металiв i хiмiї - не дуже прибуткова. Але все-таки - виручає країну i навiть обiцяє прирiст.

(Можливо, я пропустив що-небудь важливе, прошу вибачити.)

Найважливiший елемент росiйської дiйсностi - армiя. Два елементи - ядерне стримування ("потенцiал"), i власне збройнi сили. Перший визначений договорами про нерозповсюдження i ПРО, другий залежить вiд iсторiї, економiки i реалiзацiї нових технологiй. Президент хвалиться, що iснують можливостi "адекватної вiдповiдi" новiй американськiй системi ПРО. Йому виднiше. Хоча i сумнiвно - не в планi технiки, в економiцi.

Зате збройнi сили знаходяться у вiдверто тяжкому положеннi. Армiя понад мiльйон, а фiнанси на утримання одного вiйськовослужбовця складають 5000 дол. на рiк. Це менше Штатiв у 30 разiв, i навiть у три рази менше Туреччини. Зброї для сучасної "точкової" вiйни, як в Кувейтi або Югославiї - немає i не передбачається - немає грошей. Є армiя, придатна, щоб воювати з чеченцями i то не дуже успiшно. Про вiйськову реформу говорять уже рокiв п'ять, а зрушень немає. Усе упирається в грошi. Одне є точно, i в надлишку - генерали. Їх завжди в Росiї був багато: психологiчний фактор гальмування реформ.

Росiйський народ. Десять рокiв тому я провiв дуже велике опитування через анкети в газетах - "Неделя", "Комсомолке", 35 тисяч вiдповiдей, але картина вже застарiла i я не стану наводити данi.

Багато епiтетiв у рiзнi часи було висловлено на адресу росiйського народу! Не буду полемiзувати. Я побачив досить людей рiзних нацiональностей. Можу сказати: вiдбиток нацiї iснує. Скiльки вiдсоткiв у балансi особистостi? Не багато - 10? 15? Основа людини в генах - вони, мабуть, не дуже вiдрiзняються, принаймнi, у народiв однiєї раси. Розходження - "культуральнi" - вiд традицiй. Але вони є, рахуватися доводиться.

Стосовно до росiян, приведу епiтет соцiолога Т.I.Заславської, що я вичитав у не менш вiдомого соцiолога Ю.Левади: "Лукавий раб". Як звучить? "Лукавий раб пiдкоряється, а сам думає - як обiйти".

Моя думка: росiяни - гарний народ. Краще? Гiрше iнших? Утримаюся. Кожен народ гарний по-своєму. I поганий. Iсторiя накладає вiдбитки, але вони стираються, коли людина попадає в iншу країну. Сучасний приклад: нашi погано працюють вдома, а в Нiмеччинi або в Штатах - добре. Правда, туди їдуть тiльки люди смiливi.

Величезна роль культури, середовища i родини. Але в масштабах держави соцiологи знаходять узагальнюючi риси. Виявилося, що їхнiй спектр досить швидко мiняється. У зв'язку з цим, приведу спостереження Ю.Левади за 10 останнiх рокiв. ("Знание-Сила", №2, 2000 р.)

Три перiоди. Перший: "Стан захопленої мобiлiзацiї". 70% упевненi, що ситуацiя в країнi полiпшується у всiх вiдносинах. Єльцина прославляють.

Другий перiод: "Розчарування i пристосування". Розкол у суспiльствi. Демобiлiзацiя i деiдеологiзацiя. (Якi важкi слова! Наука.) Єльцина вже клянуть. Але п'ята частина пристосувалися, ще стiльки ж - у стадiї пристосування. Це обнадiює.

Третiй перiод - сучасний. "Негативна чи агресивна мобiлiзацiя". Думки: "Сильний лiдер для країни важливiше законiв". "Захiдна демократiя несумiсна з росiйським менталiтетом". "Колись потрiбно нагодувати країну, а потiм займатися демократизацiєю". У Чечнi за наступ - 70%. Тобто, - явний крен убiк "сильної руки". Крiм того, популярна iдея "свого шляху". Не дивно, що Путин має такий високий рейтинг.

"Що тривожить?", у порядку значимостi: iнфляцiя, безробiття, корупцiя, злочиннiсть. Чечня - на сьомому мiсцi, вона турбує тiльки 6%. Але - за зближення з Заходом усе-таки висловлюються бiльшiсть: "нiкуди податися". Ще одне спостереження: "Дуже вiрять телебаченню".

Моя власна думка про народ: "Нiякий". Не добрий i не злий. Непостiйний. Як дитина.

Думка про державу.

Склад держави як системи такий: Влада - обрана i бюрократiя. Оборона i полiцiя. Бiзнес. Державний сектор економiки i соцiальних послуг. Суспiльство: партiї, органiзацiї соцiальних груп за професiями та iнтересами. Виразниками всiх сил є ЗМI. Вiдносини мiж силами виражаються спiвробiтництвом i боротьбою. Поєднує загальна iдея: наприклад, батькiвщина - патрiотизм. Нацiї, iдеологiї, релiгiї, можуть поєднувати, але можуть i роз'єднувати. Стiйкiсть держави залежить вiд спiввiдношення iнтересiв i переконань соцiальних груп, i твердостi влади. Обмеження iнформацiї i волi теж збiльшує стiйкiсть: народ звикає й скоряється. При цьому навiть зменшується невдоволення. Навпаки - повна воля самовираження може розкрутити дрiбнi протирiччя до конфлiктiв i навiть до хаосу.

Комунiсти це добре знали, тому "радянський народ", пiд заморожуючим поглядом Партiї мовчав, але був вiдносно задоволений. Публiчнiсть дозволялася тiльки на футболi. Така "квазистiйкiсть" сприяла розвитку держави, але вiдучила вiд висловлювань.

Еволюцiя влади в Росiї така: при комунiстах - Партiя панує зверху до низу. Строгiсть? - Безсумнiвно. Єднiсть? - Так. Iдейнiсть? - Була присутня, у мiру. Корупцiя? - Невелика. Метод керування iєрархiєю влади: партквиток i погроза вiдлучення вiд номенклатури. Пряник? - Пiдвищення в статусi, зв'язаному з задоволенням вiд влади i казенних благ. Апарат Рад був низовим шаром Партiї. Те ж стосувалося i начальства господарських установ i громадських органiзацiй. Включаючи науку.

На початку перебудови, на короткий час, до виборної влади спробували пройти демократи з iдейної iнтелiгенцiї. (Начебто Гаврила Попова в Москвi). Але не справилися. Саморегуляцiї керування вже не було, а рутина їм була незнайома i далека. Тому вони були змушенi обпертися на колишнiй адмiнiстративний апарат. Вiн же при чергових виборах представив кандидатiв у владу з числа номенклатури "другого ешелону", яким не було мiсць до перебудови через засилля в Партiї старих. Оскiльки, у своїй основi, вони завжди були цинiки, то зникнення "влади партквитка" швидко привело до корупцiї i збiльшення штатiв чиновникiв. Так, замiсть номенклатури виникла нова каста - бюрократiя. Закони для неї - "блат", "клан" i грошi. До неї приєдналися бiзнесмени бажаючi одержати пiльги i судову недоторканнiсть. Разом вони склали кадри кандидатiв на виборнi посади. Не дивно, що пiшли вхiд "бруднi технологiї" i "адмiнiстративний ресурс" - улюбленi вирази наших ЗМI. Зрозумiло, невеликий вiдсоток iдеалiстiв переборював цi бар'єри, але дуже невеликий.

Я не схильний перебiльшувати чеснiсть бiзнесу - вона не складається навiть у його споконвiчнiй природi, а в умовах корумпованої бюрократiї i влади, бiзнесменам нiчого не залишалося, як пiдлаштуватися до загальних порядкiв. Що вони i зробили не без задоволення. Приватизацiя по Чубайсу надала шанси. Так створилася iєрархiя бiзнесу з олiгархами на вершинi, спаяна з бюрократiєю й однакова з нею по моралi. Дiлова управлiнська квалiфiкацiя бюрократiї вiд номенклатури, i бiзнесменiв вiд бюрократiї, не дуже висока. Вони не пройшли навчання ринком. Чи навчаться? Не обов'язково, прикладiв застою в капiталiстичних країнах достатньо. Звичайно, невеликий струмок дiлових i iдейних людей просочився в цi запаскудженi сфери. Iншi, може бути, i вiд КДБ. При Андроповi кегебiсти вважалися чесними, на вiдмiну вiд мiлiцiї.

От така смутна картина. Надiя на змiну поколiнь.

Результатом усього цього (грiшний, хотiлося написати "бардака"), з'явився економiчний застiй. (А може бути - Чечня?)

Що потрiбно? Розумна i чесна полiтика. Апаратники вiд Ради мiнiстрiв i депутати Думи забезпечити цього не можуть. Вони в полонi колишнiх стереотипiв i поточних справ. А потрiбний науковий (системний) пiдхiд.

Наприклад, такий порядок дiй:

1. Визначити iєрархiю цiнностей iз прiоритетами: людина чи суспiльство? Матерiальне чи духовне? Терпимiсть чи непримиреннiсть? Положення для країни - лiдерство чи "середнє"?

2. Оцiнити стан системи, щоб намiтити можливостi i рубежi домагань. Скiльки країнi, скiльки людям, групам, класам.

3. Те ж стосується оцiнки зовнiшнiх сил. Розклад потенцiйних друзiв i недругiв - геополiтика. Вибiр мiсця i лiнiї поводження.

4. Ведучi тенденцiї свiтового розвитку: Глобалiзацiя, "Дозрiвання цивiлiзацiї", Захист природи. Наше мiсце в цiй системi.

5. Виходячи з цих пунктiв вибрати варiант суспiльства - влада i власнiсть. Намiтити "дерево цiлей" i їхнi прiоритети. Звiдси - стратегiя.

Ну, i так далi, по абетцi управлiнської науки. (Не можу вiдiйти вiд технократичних звичок! Технократ упевнений, що за допомогою комп'ютерiв навiть соцiалiзм можна зробити оптимальним. Так, наприклад, думав академiк В.М.Глушков.)

Абетка усiм вiдома, а от наповнення її змiстом i деталями, стосовно до цiлої держави - винятково важко. Вимагає великої колективної роботи полiтикiв i вчених.

Слава Богу, Росiї повезло: такий колектив був створений.

Порядок денний для президента 2000 р.

Книга "Стратегия для России. Повестка дня для президента 2000 года" була виставлена в Iнтернет. Там я її i прочитав. Рукопис складається з 9 роздiлiв, у яких подана праця колективу "Ради з зовнiшньої i оборонної полiтики (РЗОП)" i матерiали "круглих столiв" по кожнiй темi. На них запрошувалися вiдомi полiтики i вченi. РЗОП утворений ще наприкiнцi 1998 року, не зрозумiв з чиєї iнiцiативи. Прiзвища Грефа, що запропонував свою "Програму Грефа", з яким, загалом, погодилася Рада мiнiстрiв у текстi я не знайшов. Але iдеї збiгаються з "Стратегiєю".

Оскiльки працю можна прочитати, я не буду її переказувати, а обмежуся iнформацiєю, що менi iмпонує, без претензiй на повноту i систематичнiсть.

От роздiл тексту з приводу "Порядку", як альтернативи демократiї. При опитуваннях за нього висловилися 70-80% громадян.

"Порядок" в авторiв викликав такi заперечення:

1. Може вилитися в авторитарний режим.

2. З iншого боку - вiдмовлення вiд сили на користь "демократiї без кордонiв" приведе до iнертностi i застою.

3. Формула "керована демократiя" - невизначена i вводить в оману.

Потрiбно уникати консолiдувати країну на антизахiднiй основi.

Є два розумiння "сильної держави": режим правопорядку та режим сваволi. Природно, автори - за перше. Можливо, звiдси "диктатура закону" Путина.

Пропонується кiлька виправлень конституцiї: "додати влади Кабiнету Мiнiстрiв", вiднявши небагато вiд Президента. Потрiбна адмiнiстративна реформа: вiдрегулювати вiдносини з губернаторами i пiдсилити мiсцеве самоврядування. Разом це значить: "Змiцнення вертикалi влади", але без порушення демократiї. Знову ж, Путин це реалiзує: паралельно до виборної системи створює iєрархiю пiдпорядкування своєї адмiнiстрацiї.

"Полiтика повинна бути стабiльна, прозора i зрозумiла народу". Автори виступають за приватну власнiсть i конкуренцiю на рiвних. Потрiбнi реформи: податкiв, митницi, судової системи. У полiтику - пiдтримка бiзнесу. Ми бачимо, як проекти таких законiв вносяться в Думу. Тобто, вiд капiталiзму не вiдходять. Але i розгулу олiгархам не дадуть.

Ще пропозицiї з тексту: Потрiбно обнародувати програму розвитку країни. Забезпечити права людини та свободу ЗМI. Опозицiя необхiдна, через неї вiдбувається цивiлiзована змiна елiт. I, взагалi, бажано перетворити президентську республiку в "президентсько-парламентську". Вiд президента i його реформ буде залежати майбутнє країни: чи пiде вона вперед до волi i процвiтання, чи буде тупцювати на мiсцi, чи вiдкотиться назад, чи обмежиться черговим "пiдморожуванням Росiї" вiд розпаду.

Дуже цiкава глава про корупцiю. Висловлення надзвичайно рiзкi. От їх змiст.

Масштаби корупцiї величезнi. Вона прийняла системний характер. Державна полiтика вже залежить вiд приватних iнтересiв. Хабарi стали основним доходом чиновникiв. Тiньова економiка використовує державу та ЗМI для пiдвищення своїх доходiв. Втрати держави близько 20 млрд.дол. - порiвняннi з доходами бюджету 1999 р.

Наслiдки корупцiї: зростання тiньової економiки. Руйнування корисного ефекту конкуренцiї. Порушення механiзмiв ринку. Вона живить органiзовану злочиннiсть. Руйнує демократiю, спотворює вибори.

Висновок цитую: "Корупцiя стала способом життя цiлої країни. За 10 рокiв зусиллями реформаторiв побудована недiєздатна кланово-олiгархiчна держава". Сильно сказано?

От висловлення з приводу вiйськової полiтики. Армiї 1,2 мiльйони - не потрiбна i непосильна для країни. Так само непосильно й одномоментне її скорочення. Потрiбно зберегти атомнi сили стримування. На це ж працює декларацiя вiйськової доктрини про можливiсть першими застосувати атомну зброю. До ракет потрiбна армiя 500-600 тисяч, придатна для ведення обмеженої вiйни, досить оснащена, але не по вищому технологiчному класу американської, вiн країнi не по кишенi. Асигнування на одного вiйськового близькi до турецького. Реформа повинна розтягтися на десять рокiв. Тобто, автори визнають, що Росiя бiльше не претендує на роль наддержави. Але i комплексу неповноцiнностi випробувати не повинна - ракети досить гарантують незалежну полiтику.

Враження вiд РЗОП: дуже розумна програма для президента. Реальна.

Перечитав цi рядки про свою колишню батькiвщину i пiймав себе на почуттi жалю i гiркоти. Здається, нехай би Горбачов капiтулював перед США i НАТО - це вiдповiдало реальному спiввiдношенню сил. Звiльняло економiку вiд непосильного тягаря вiйськового змагання, а свiт вiд погрози тотальної ядерної вiйни. Честь йому i хвала вiд народiв усього свiту.

Але навiщо розпад Союзу? Я зовсiм не вiрю, що вiн був "в'язницею народiв", якою дiйсно була царська Росiя. Республiки мали всi умови для збереження мови, пiдтримки нацiональної самобутностi i розвитку економiки, при тому мали перевагу приналежностi до загальної великої країни, її культури i науки високого рiвня. Що вони тепер? Глуха провiнцiя. Коли ще вони впишуться в Європу, про що люблять говорити їхнi марнолюбнi вождi. Можуть i взагалi не вписатися. А так звана нацiональна культура, з пiснями, танцями i навiть лiтературою - На жаль! - доживають останнi десятилiття. Глобалiзацiя, iнтернет, англiйська мова, поп-музика i голлiвудськi фiльми на ТБ поглинуть її безповоротно... Так чи варто через це обмежувати можливостi iнтелектуального росту своїх народiв?

Утiм, я мiркую з позицiй ученого: розпад Союзу закрив дорогу науцi в республiках. Можливо, i в Росiї: надовго, якщо не назавжди.

Висновок.

Так що ж буде з Росiєю?

Є варiанти.

Перший: Утримається демократiя i ринок в iснуючому виконаннi. Нiчого гарного не передбачаю. Це буде наша демократiя i наш ринок. Боротьба амбiцiй, кланiв, партiй за участю кримiналу. Усi полiтики замкнуться на популiзм, переслiдуючи особистi цiлi. Так i залишиться Росiя царством бюрократiї i корупцiї. Можливо, що 5-8% приросту економiки удасться утримати, при гарних цiнах на нафту. Але що вони коштують у величезнiй зубожiлiй країнi? Їх роздiлять власники власностi i влади. Нiяких стратегiчних проривiв не вiдбудеться. Мораль не покращиться, а без неї поганий "клiмат" залишиться, великих капiталiв не дочекатися, зовнiшнi борги потрiбно платити. Як пишуть у тiй записцi вiд РЗОП, за 20 рокiв Росiя пiднiметься, (а простiше - "доповзе") до рiвня "середньо розвинутої" країни.

Другий варiант - Прорив до Величi. Знаю, що скажуть: "неможливо". Втратити половину населення i 70% багатств, (включаючи фонди вiдокремлених республiк), розгубивши з "витоком мiзкiв" i упадком науки половину iнтелектуального потенцiалу. Так, усе вiрно: катастрофа.

Але згадаємо початок двадцятих рокiв минулого сторiччя в Союзi. Було ще гiрше. Розруха. Заводи стоять. Блокада. Бандитизм. Повстання. В емiграцiї три мiльйони кращих розумiв i весь капiтал, який можна було вiдвезти. Пам'ятаю з 1932 року плакат першої п'ятирiчки: "Даєш шiстьох мiльйонiв тонн сталi!" (До революцiї було чотири.) А через п'ять рокiв було вже 18! I це без зовнiшньої фiнансової допомоги. Але - зi Сталiним. Країна встала з попелу. На чому встала? На залiзнiй органiзацiї, що йде вiд Партiї, на ЧК, а бiльше всього - на найжорстокiшiй експлуатацiї всього народу. I на iдеї комунiзму.

Iнший приклад: фашистська Нiмеччина, 1933 р. Майже тi ж вихiднi умови Веймарської Республiки, i тi ж методи. Причому, при ринковiй економiцi, тiльки "керованою" Нацiонал-Соцiалiстською Партiєю, але без конфiскацiї власностi (крiм єврейської). При формальнiй демократiї. Через вiсiм рокiв нiмцi уже почали завоювання Європи. Прирости до 18%! (Цифри сам читав у нiмецькому журналi в 1945 роцi, будучи в Кенiгсберзi). Тi ж методи, що й у бiльшовикiв. I знову - вождь, iдея нацiї i соцiалiзму. В обох випадках, перед початком шляху народ був у повнiй розгубленостi.

Є i бiльш пiзнi приклади, 50-i, 60-i, 70-i роки: "Японське чудо", "Нiмецьке чудо", "Маленькi тигри" Пiвденно-Схiдної Азiї.

Для ривка нагору потрiбно кiлька умов.

1. Народ: працьовитiсть, мораль, терпiння, грамотнiсть.

2. Лiдер: розумний, бажано - з харизмою - Вождь!

3. Iдея чи релiгiя.

4. Обмеження волi.

5. Капiтал.

У наведених прикладах цi фактори були присутнi.

Першi чотири пункти майже цiлком замикаються на психологiю. От капiтал, на жаль, необхiдний - потрiбно купувати технологiї. Але капiтал у свiтi є i при наявностi iнших факторiв - вiн прийде.

Психологiя - це бiологiчнi потреби, вибрано змiненi i натренованi через переконання вiд iдей. Iдеї, у принципi, нiчого не пропонують, вiдмiнне вiд природи, у значеннi поводження, вони тiльки розставляють акценти. Зокрема, у ставленнi людей один до одного, до спiвтовариств - малих (рiзнi групи), i до великих - держави. До багатства. До працi. До волi. До Бога. До вождiв. До боротьби.

Iз суспiльних потреб головна - у лiдерствi в сильних типiв, i в слiдуваннi за лiдером - в усiх. Це стосується як iндивiдiв, так i груп, i цiлих країн.

Привабливiсть iдеї Величi чи нацiї країни - теж йде вiд лiдерства: "бути першими". Але iдея без лiдера не працює. Не може захопити бiльшiсть. Поклонiння вождю, об'єднання мас у цьому поклонiннi, значить навiть бiльше самої iдеї.

Звернемося до сучасної Росiї.

Для її руху до Величi є пiдстави. До нього призиває минуле. Штовхає почуття ущемлення вiд нового положення "країни другого сорту". Спонукає тяжкий стан бiльшостi народiв i його протест проти багатих. Невдоволення надiєю, що обдурила, демократiєю. Майже загальне бажання "сильної руки".

На жаль, бракує iнших умов. Народ скорiше ледачий, чим працьовитий, вiдвик вiд напруженої роботи. Мораль вкрай низька.

Капiталiв немає, а потреба в них величезна. При тому, що приватна власнiсть i ринок не сприяють концентрацiї сил на тих напрямках економiки, що працюють на майбутнє, але не обiцяють швидких прибуткiв. Розпад Союзу теж зменшив економiчнi можливостi Росiї до зростання.

Iдея Величi навряд чи захопить молодь, що виросла при демократiї, уже розбещену "захiдними" цiнностями, i яка вiдвикла вiд напруженої до роботи. Важко переконати i старших у необхiдностi напружуватися, коли вони бачать несправедливий розподiл багатств i корупцiю начальства.

Зрозумiло, виникає маса сумнiвiв i в реалiстичностi самої iдеї. Уже дуже багато напсували попередники. Але якщо звернутися до прикладiв, що я приводив, то в них положення країн було ще гiрше. I, проте, "чудеса" вiдбулися. Так може трапитися й у Росiї: є важелi у влади i резерви у народу.

Звичайно, "реальнi полiтики" вiд демократiї, скажуть: "До бiса нам велич, була б їжа i воля"! Вiдповiдаю: справа смаку. Але думаю, що вiдродження Росiї все-таки здатне залучити багато розумiв i сердець.

Рух будь-якої країни "вперед i вгору", з низького вихiдного рiвня, обов'язково зв'язаний з труднощами для народу: обмеженням споживання, волi, соцiальних благ. Цей перiод пережили всi країни, що домоглися успiхiв.

Що спонукало народи терпiти труднощi? Вiра вождю, iдея i надiя. Так i росiйський народ, обманутий демократiєю: одна iдея Величi, в умовах капiталiзму, не може надихнути на терпiння i "трудовi подвиги". Тiльки вождь здатний змiнити настрої.

Було б нескромно в моєму положеннi, фантазувати, i розписувати: що i як робити. Але все-таки одне положення висловлю. Майбутнє Величi - тiльки в програмi розвитку науки й у "високих технологiях", у їхньому додатку до економiки. Важко реалiзувати їх в умовах спаду, демократiї i капiталiзму. Але в тiм i складається мистецтво вождя, щоб переборювати перешкоди. Навiть нездоланнi.

Схоже, що Путин може прийняти на себе цю мiсiю. Не буду розбирати вiдповiднi якостi. Здається, що вони є.

Ну, а якщо вiн не привабить народ - значить "пасiонарнiсть" (по Гумильову) залишила Росiю назавжди.

Iмовiрнiсть першого чи другого варiантiв майбутнього Росiї, я оцiнити не беруся. Мої особистi симпатiї - на другому.