Микола Амосов    СВІТОГЛЯД

На зустрічах з виборцями. Вінниця. 2 квітня 1971 р. Фото Юрія Тарасенка

З В.І. Бураковським - директором Інституту серцево-судинної хірургії ім. О.М. Бакулєва в Москві

Святослав Федоров і Микола Амосов. 1987 р. Фото Л.Шерстеннікова

Два патріарха медицини. Микола Амосов і Володимир Фролькіс. 1998 р.

Микола Амосов і Михайло Ульянов на засіданні Верховної Ради СРСР. 1989 р. Фото Л.Шерстеннікова

На засіданні Верховної Ради СРСР. 70-і рр. XX-го ст..

М.М.Амосов в Японії

О.К.Антонов, М.М.Амосов на засiданнi Верховної Ради СРСР

Фільм "Шахатуні. Легенда авіації: історія першої у Союзі авіаконструкторки."

Фільм "Залізна леді Антонова"

Фільм "Шлях авіаконструктора Олега Антонова. Дорогу здолає той, хто іде"

Київські історії ТРК Київ

Микола Амосов, хiрург, академiк, Герой Соцiалiстичної Працi, лауреат Ленiнської премiї:

"Олег Костянтинович був багатогранний, в ньому переплiталося глибоке знання технiки з мистецтвом. В чисту науку вiн не прагнув. Йому було важливо побудувати лiтак, а не вивчити його. Його цiкавило тiльки те, що безпосередньо потрiбно для конструювання. У нього був приголомшливий "нюх" на технiчнi новинки.
Зовнi Олег Костянтинович був фiгурою, яка вписується в свою посаду Генерального. Бiльше того, своїм зовнiшнiм виглядом вiн протестував проти образу процвiтаючого "дiлка". Часом вiн мiг здатися людям некомпанiйським - рибалка, сауна i iншi захоплення керiвникiв його рангу, його просто не цiкавили. Вiн вважав за краще роботу в саду, багато читав, бував на виставках.
Поряд з цим вiн був смiливою i рiшучим людиною. Вiльно розмовляв на будь-якi теми найчастiше з науковим пiдходом. Не боявся критикувати керiвництво, невмiле управлiння, яке вiн звинувачував у вiдсутностi "зворотних зв'язкiв", що, за висловом Вiнера, порушує взаємодiю всiх елементiв виробництва.
Водночас Антонов всiх як би тримав на вiдстанi. Навiть я не мiг це повнiстю подолати за багато рокiв нашої дружби. Я думав, чому так? Справа не тiльки в його iнтелiгентностi, нi. Таке вiдчуття виникало вiд його надзвичайної вразливостi та скромностi.
Одночасно вiн був справжнiм патрiотом, але не архаїчним, що тягнеться тiльки до минулого, а вкрай сучасним за своїм смакам. Буваючи на виставках, вiн завжди сприймав мистецтво, поєднуючи мiру стилiзацiї з реалiзмом. Малюючи свої картини, вiн прагнув до того, щоб вони були зрозумiлi оточуючим, залишаючись у той же час модними, сучасними.
Двадцять рокiв ми сидiли поруч на засiданнях Верховної Ради СРСР, i всi цi роки я не переставав дивуватися все новим i новим рисам, що вiдкривалися менi в характерi цiєї унiкальної людини."

Iз книги
"О.К.Антонов - многогранность таланта.
К 100-летию со дня рождения Олега Константиновича Антонова."