Головна   >   Світлини   >   Зустрічі, засідання

Зустрічі, засідання

На зустрічах з виборцями. Вінниця. 2 квітня 1971 р. Фото Юрія Тарасенка

   

З В.І. Бураковським - директором Інституту серцево-судинної хірургії ім. О.М. Бакулєва в Москві

   

Святослав Федоров і Микола Амосов. 1987 р. Фото Л.Шерстеннікова

   

Два патріарха медицини. Микола Амосов і Володимир Фролькіс. 1998 р.

   

Микола Амосов і Михайло Ульянов на засіданні Верховної Ради СРСР. 1989 р. Фото Л.Шерстеннікова

   

На засіданні Верховної Ради СРСР. 70-і рр. XX-го ст..

   

М.М.Амосов в Японії

О.К.Антонов, М.М.Амосов на засiданнi Верховної Ради СРСР

Фільм "Шлях авіаконструктора Олега Антонова. Дорогу здолає той, хто іде"

Київські історії ТРК Київ

Микола Амосов, хiрург, академiк, Герой Соцiалiстичної Працi, лауреат Ленiнської премiї:

"Олег Костянтинович був багатогранний, в ньому переплiталося глибоке знання технiки з мистецтвом. В чисту науку вiн не прагнув. Йому було важливо побудувати лiтак, а не вивчити його. Його цiкавило тiльки те, що безпосередньо потрiбно для конструювання. У нього був приголомшливий "нюх" на технiчнi новинки.
Зовнi Олег Костянтинович був фiгурою, яка вписується в свою посаду Генерального. Бiльше того, своїм зовнiшнiм виглядом вiн протестував проти образу процвiтаючого "дiлка". Часом вiн мiг здатися людям некомпанiйським - рибалка, сауна i iншi захоплення керiвникiв його рангу, його просто не цiкавили. Вiн вважав за краще роботу в саду, багато читав, бував на виставках.
Поряд з цим вiн був смiливою i рiшучим людиною. Вiльно розмовляв на будь-якi теми найчастiше з науковим пiдходом. Не боявся критикувати керiвництво, невмiле управлiння, яке вiн звинувачував у вiдсутностi "зворотних зв'язкiв", що, за висловом Вiнера, порушує взаємодiю всiх елементiв виробництва.
Водночас Антонов всiх як би тримав на вiдстанi. Навiть я не мiг це повнiстю подолати за багато рокiв нашої дружби. Я думав, чому так? Справа не тiльки в його iнтелiгентностi, нi. Таке вiдчуття виникало вiд його надзвичайної вразливостi та скромностi.
Одночасно вiн був справжнiм патрiотом, але не архаїчним, що тягнеться тiльки до минулого, а вкрай сучасним за своїм смакам. Буваючи на виставках, вiн завжди сприймав мистецтво, поєднуючи мiру стилiзацiї з реалiзмом. Малюючи свої картини, вiн прагнув до того, щоб вони були зрозумiлi оточуючим, залишаючись у той же час модними, сучасними.
Двадцять рокiв ми сидiли поруч на засiданнях Верховної Ради СРСР, i всi цi роки я не переставав дивуватися все новим i новим рисам, що вiдкривалися менi в характерi цiєї унiкальної людини."

Iз книги
"О.К.Антонов - многогранность таланта.
К 100-летию со дня рождения Олега Константиновича Антонова."